10 листопада 2024 року на офіційну електронну скриньку Борсуківської сільської ради надійшло повідомлення від представника української діаспори Сполучених штатів Америки із вкладенням світлини пам’ятного знаку поховання нашого земляка, генерала Павла ШАНДРУКА  на цвинтар святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (англ. St. Andrew’s Ukrainian Cemetery) — єдиний український пантеон у Сполучених Штатах Америки. Розташований в містечку Саут-Баунд-Брук в окрузі Сомерсет штату Нью-Джерсі

Розуміючи усю вагомість постаті Павла Шандрука та його внеску в історію українського війська, розміщуємо інформаційний допис про основні віхи життєвого шляху як військового діяча, генерал-полковника Української національної армії. 

Ім’я генерала Павла ШАНДРУКА серед багатьох українських громадсько-політичних діячів відомим було за межами рідної землі. В Україні його замовчувано упродовж кількох десятиліть. Лише у вільній незалежній Україні повертається генерал-полковник П.Шандрук до свого народу, з якого він вийшов, за кращу долю якого боровся до кінця свого життя.

Народився Павло Шандрук 28 лютого 1889-го в селі Борсуки Кременецького повіту Волинської губернії (нині — Тернопільська обл.). Отримав освіту в гімназії в Острозі, згодом навчався в Історико-філологічному інституті в Ніжині та 3-й Олексіївській офіцерській школі в Москві.

Під час Першої світової війни воював у складі армії Російської імперії. З утворенням Української Центральної Ради у 1917 року був командиром бронепоїзда «Запорожець», перебував у повстанському загоні, стрілецькому полку, бригаді Армії Української Народної Республіки (протягом 1918–1920 років) на більшовицькому і денікінському фронтах.

У вересні 1920 року 7-ма бригада полковника Шандрука форсувала Дністер і Збруч у польсько-українському наступі після розгрому військ більшовицького генерала Михайла Тухачевського під Варшавою та відзначилася в боях проти більшовиків у самостійному листопадовому наступі Армії УНР на Жмеринку і Вапнярку.

У польських таборах інтернованих формувань Армії Української Народної Республіки Шандрук був комендантом табору №10 у місті Каліші, організовував початкову школу, викладав у таборовій гімназії ім. Тараса Шевченка, Школі підхорунжих, розвивав військову науку.

Звання генерала-хорунжого полковник Шандрук отримав у грудні 1922 року. Від 1923 року виконував обов’язки керівника відділу Українського центрального комітету (УЦК) в Лодзькому воєвідстві, разом із генералами Віктором Кущем і Миколою Капустянським та екс-прем’єром Уряду УНР В’ячеславом Прокоповичем редагував у Каліші військово-науковий часопис «Табор». Також Шандрук брав участь в організації Військово-історичного товариства і підготовці до друку матеріалів з історії Українського війська для першого числа часопису «За Державність».

Після повернення у Польщі до влади Юзефа Пілсудського, українці посилили військову роботу. У березні 1927 року було організовано Таємний штаб Військового міністерства УНР, а в серпні – Генеральний штаб Армії УНР, де від 1927-го до 1936 року начальником був генерал Шандрук. Генштаб Армії УНР зареєстрував  4 тис. старшин і 40 тис. вояків, уклав план мобілізації на випадок війни за визволення України, організував 70 навчальних груп у Польщі, а також групи в Чехословаччині, Румунії та Франції.

У 1938 р. Шандрук закінчив польську академію Генштабу, був активним учасником польсько-німецької війни 1939 р.  Після перебування в німецькому полоні (1939-43) очолив Український національний комітет у Веймарі. На початку 1945-го сформував Українську національну армію (УНА), інтерновану пізніше американо-британськими військами. Перебував у таборі військовополонених в американській зоні окупації Німеччини.

Звільнений за клопотанням генерала Андерса, генерал Шандрук виїхав до США. Очолював Братство вояків УНА. Був дійсним членом Української Академії Наук в еміграції. Написав спогади з воєнної історії «Arms of Valor».

Помер 15 лютого 1979 року у м. Трентон, штат Нью-Джерсі, США, похований на українському кладовищі Баунд-Брук.

З нагоди 120 річниці від дня народження Павла Шандрука на фасаді школи у рідному селі Борсуки встановлено пам’ятну дошку.

Генерал Шандрук – помітна постать в українській історії. Все свідоме життя присвятив боротьбі за свободу рідної землі. Жаль, що до незалежності не дожив, але вірив, що Україна побудує свою державу – самостійну, соборну. В історію українського війська він увійшов як видатна постать, людина високої моралі й патріотизму, а передусім – талановитий, відважний воєначальник, здібний організатор, вірний син свого народу, що високо ніс прапор українських визвольних змагань.

« повернутися