Не забути і не пробачити.

Голодомор – це більше, ніж трагедія. Це свідомо спланований геноцид українського народу. За кожним числом у статистиці стоїть людська доля.

Спогади і свідчення, які читаємо і чуємо, не дають забути, як виглядало життя, коли їжу ховали в стінах, копицях і навіть землі, але ворог знаходив і це, щоб залишити людей без надії. Це історії про смерть, біль і несправедливість, які лунають навіть через покоління.
Мільйони українців – чоловіків, жінок і дітей – стали жертвами штучного голоду, навмисно організованого радянським тоталітарним режимом. Їх нищили лише за те, що вони були українцями.
Сьогодні той самий ворог знову знищує українців. Тоді у них відбирали останній колосок, а сьогодні Росія знищує наші зернові термінали, руйнує інфраструктуру та намагається позбавити Україну світла й тепла. Зло, яке залишили безкарним, знову повернулося.

?Пам’ять про Голодомор – це наша спільна відповідальність перед минулим і майбутнім.
Сьогодні разом з громадою Самбора вшанували пам’ять мільйонів невинних людей, чиї життя обірвав цей злочин. Голодомор 1932–1933 років, як і голодомори 1921–1923 та 1946–1947 років, став однією з найбільших трагедій ХХ століття, покликаною зламати дух українського народу.

Нехай світло запалених свічок у пам’ять жертв Голодомору буде нагадуванням світу про ціну свободи й правди.

Пам’ять живе, доки ми про це говоримо. І наш обов’язок – зробити так, щоб подібне ніколи не повторилося.