За десять років російської війни проти України, яка все ще триває, незліченні трагедії випали на долю нашого народу. Майорать жовто-блакитні стяги на цвинтарях населених пунктів як нагадування про ціну за нашу свободу. А однією із форм вшанування полеглих Героїв є встановлення меморіальних дощок на їх честь: це символ пам’яті про тих, хто пройшов війну, хто своїми грудьми закривав рідну землю, хто поклав своє життя за нас і за майбутнє України… Сьогодні, 27 листопада 2024 року, у селі Колодяжне нашої громади відбулася важлива подія – відкриття на будівлі місцевого ліцею меморіальних табличок на честь випускників закладу, загиблих на російсько-українській війні захисників: Петра Мелеха, Петра Басанського, Віталія Рабчуна.

Відкриття відбулося за участі рідних полеглих воїнів, представників місцевої влади, духовенства, педагогічного та учнівського колективів, місцевих жителів. З цієї нагоди на шкільному подвір’ї відбувся мітинг памʼяті. У його рамках право відкрити меморіальні таблички було надано рідним полеглих Героїв. Настоятель місцевого храму ПЦУ отець Дмитро освятив меморіальні таблички, а потому світлу пам’ять полеглих захисників вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів. 

Під час заходу спогадами про загиблих Захисників поділилися люди, які знали Героїв у мирному житті, або в їхньому дитинстві. Теплі і щемкі спогади сусідів, вчителів. Про кожного з Героїв Петра Мелеха, Петра Басанського, Віталія Рабчуна можна сказати багато хорошого як про звичайних людей і як про відважних воїнів. Але сьогодні, на жаль, про усіх них говорили у минулому часі. І причина тому одна: російський ворог, який відібрав їхні життя.

До присутніх також звернувся сільський голова Віталій Кашик: він подякував батькам, які виховали справжніх Героїв, патріотів України, і наголосив, що громада памʼятатиме про подвиг та жертву кожного із них. Також відзначив дирекцію та педагогічний колектив Колодяжненського ліцею за ініціативу щодо вшанування світлої памʼяті випускників закладу – Захисників України та за підготовку змістовного памʼятного заходу з нагоди цієї події.

Мелех Петро Олексійович (01.06.1964 – 20.05.2022) 

Старший солдат Петро Мелех захищав Україну з початку повномасштабного російського вторгнення, поки вдома його чекала дружина і двоє доньок. Був добрим і працьовитим чоловіком, хорошим сімʼянином. На полі бою до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та народу України, поліг у с. Трипілля Бахмутського району Донеччини 20 травня 2022 року. Похоронений у Колодяжному. 

Посмертно нагороджений медаллю “За військову службу Україні” та памʼятною відзнакою «Князівський Хрест Героя «Навіки в строю».

Басанський Петро Миколайович (18.07.1983 – 24.11.2023) 

Петра знали і поважали багато людей. Він був хорошим сім’янином, добрим товаришем і просто чудовою і товариською людиною, відповідальною та надійною. А ще – справжнім патріотом, досвідченим воїном, свого часу пройшов АТО, тож коли російський ворог прийшов на нашу землю із повномасштабною війною, Петро з першого дня пішов захищати Україну. Був у найгарячіших точках, брав участь у звільненні від окупантів багатьох українських територій. 

Останнім місцем служби був Запорізький напрямок, де командир відділення корегування артилерійського вогню, молодший сержант Петро Басанський поліг в районі населеного пункту Роботине 24 листопада 2023 року. Похований у рідному Колодяжному. У Героя залишилися матір, дружина, донька і син.

Нагороджений орденом полеглого воїна. 

Рабчун Віталій Анатолійович (28.03.1997 – 12.11.2023) 

До війська Віталій Рабчун був призваний у листопаді 2022 року, останнім місцем служби була Харківщина: служив радіотелефоністом розвідувального відділення механізованого батальйону.  Останній бойовий вихід старшого солдата був дуже небезпечним, тож військовий знав на що іде, але до останнього подиху залишився вірним присязі і народу України. За словами товаришів по службі, військовий прикрив собою побратимів ,чим зберіг життя багатьом, пожертвувавши своїм.

Поліг Віталій Рабчун під час штурмових дій, у районі н.п. Першотравневе Харківської області.

Молодий (хлопцеві було всього 26), навіть не встиг створити власної сімʼї, завжди привітний і усміхнений – таким Віталій лишиться у пам’яті усіх, хто його знав. Похований Віталій Рабчун у рідному селі Волошки, де мешкають і його батьки.

Нагороджений відзнакою “Золотий Хрест”, яка була передана сестрі Героя вже після його смерті та “Князівським Хрестом “Навіки в строю”.

« повернутися