Зараз Олексій – інспектор відділу благоустрою. А ще рік тому…

То тепер вже в страшних снах. Вони йому часто сняться. У них – все, що довелося пережити на передовій. І той день. На позиції зав’язався бій. Вони з побратимами мужньо трималися. Прильот – і в очах потемніло, наче вимкнули світло. Тіло понівечило осколками.

Було відчуття, що не можна ще помирати. Стікаючого кров’ю, непритомного, Олексія доправили до лікарні. Саме про такий стан кажуть: на межі…

Чоловік не відчував ніг, не міг рухати пальцями або зжати руку в кулак. Повністю були розбиті декілька хребців у спині. Далі була складна операція.

І диво сталося. Хірургічні втручання, реабілітація мали позитивний результат. Попереду – ще операція і відновлення. Але ветеран щасливий, що повернувся до активного життя. Має роботу, постійно на зв’язку з побратимами.

Більшість з них, як і Олексій, не мали бойового досвіду. Проте всі знали, заради чого пішли на фронт – захищати Батьківщину і найрідніших людей.
#ТитаниUA