У Скулині сьогодні тиша, мовчазна,
На поріг вернувся син – безсмертна душа.
Івану тридцять два, ще зовсім молодий,
Та життя своє поклав за край свій дорогий.

Він був чоловіком, мужнім, як граніт,
Не мав дітей, але залишив слід.
Його любов – до рідної землі,
До волі, миру, сонця на стеблі.

На щиті його несуть через село,
Де все йому знайоме, все було.
Де рідна хата й мати у журбі,
Де плаче вітер, шепчучи в траві.

Дружина сльози стирає рукавом,
А серце кличе в небо за орлом.
Бо він тепер навіки там, у висоті,
Герой, що не схилився в боротьбі.

Скулин схиляє голову до землі,
Шанує сина – світлого, як дні.
Івану тридцять два, він вічно молодий,
Бо в серці народу лишився живий.

Різдвяна ніч, і свічка плаче в темноті –
Молімось за героїв, що впали у житті.

Вічна памʼять Івану! Співчуття рідним та близьким! Герої навіки в наших серцях!

Героям Слава!