Згідно з Указами Президента за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України, вірність військовій присязі – орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) нагороджено:

🏅старшого сержанта ЛІСНИКА Ігоря Івановича.

Життєва стежка захисника бере початок на зелених луках Буковини, у селі Корчівці Глибоцького району Чернівецької області. 6 вересня 1974 року в сім’ї педагогів народився ЛІСНИК Ігор Іванович.
Ще змалечку доля привела його на Віньковеччину, коли Ігорю був рік сім’я переїхала в мальовниче село Говори, де він ріс серед зелених полів і добрих людей. Тут він здобув початкову освіту. Після закінчення 4 класу Говорівської школи, Ігор продовжив навчання в Дашковецькій школі, де він пізнавав світ, смакував життя: перші радощі перемог і вчився знаходити силу в поразках.
Після 8 класу продовжив навчання в Осламівській школі, де здобув повну загальну середню освіту.
У 1992 році здобув середню спеціальну освіту у Хмельницький радіошколі за спеціальністю радіотелеграфіст.
Працював у Дашковецькій школі лаборантом.
Був призваний на проходження строкової військової служби в місті Чугуїв на Харківщині.
Після закінчення строкові служби, продовжив працювати в Дашковецькій школі. Зустрів кохану Галину, одружився, переїхав у Віньківці. Працював кабельником-спаювальником ВАТ “Укртелеком”. Згодом народився син Владислав. Щастю Ігоря не було меж, він любив життя, людей, свою справу…
Та у 2014 році окупанти вперше ступили на нашу землю. Ігор був призваний по мобілізації до Віньковецько-Новоушицького ОРВК радіотелеграфістом відділу зв’язку.
Ігор Іванович захищав кордони нашої країни на Донбасі. Спочатку начальником радіостанції, пізніше командиром відділення.
Пройшовши пекло АТО, у 2017 році захисник повернувся на Віньковеччину, до мирного, цивільного життя, працював охоронцем на сонячній електростанції у селищі Віньківці, дбав про сім’ю та господарство.
Та 24 лютого 2024 року, розпочалась повномасштабна війна, яка покликала Ігоря знову до війська, на захист країни та рідного дому від російської орди.
Загинув Ігор ЛІСНИК 22 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Герой був стрільцем-снайпером 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону. Похований у селищі Віньківці.

🏅солдата ВЕРЕТКО Миколу Івановича.

Майбутній Герой Віньковеччини 21 квітня 1988 року у селі Осламів, де він провів найкращі роки свого життя: робив перші кроки, зростав, мужнів, будував своє майбутнє.
В 1994 році пішов в 1 клас Осламівського ЗОШ І-III ступенів. У 2003 доля привела захисника у Бар, де після 9-го класу він здобував середньо-спеціальну освіту у Барський професійно- будівельному ліцеї. У 2006 році, юнак вже пішов працювати.
Протягом всього свого життя Микола був працелюбний, життєрадісний та завжди допомагав людям. Багато було мрій, міг би ще зробити дуже багато хороших справ, але жорстока війна обірвала життя Героя.
12 липня 2023 року Веретко Микола Іванович був призваний на захист Батьківщини. Ніс службу у складі 1008 військової частини 14 бригади, здобув авторитет серед побратимів.
Брав безпосередньо участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Харківської області.
Гідно ніс службу на одному в найгарячіших напрямків спротиву.
До останнього близькі та рідні не хотіли вірити у загибель Миколи, бо чекали його живого і з перемогою.
Життя солдата Миколи Івановича Веретко обірвалося 20 листопада 2023 року в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області. Похований захисник у рідному селі Осламів.