ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Знову в скорботі Нововодолазька громада. Війна забрала ще одне життя нашого земляка, відважного воїна, жителя с.Ватутіне, який на другий день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати нашу державу, весь український народ та насамперед свою сім’ю, маму, дружину та донечок, яких любив понад усе. Старший лейтенант Донченко Віталій Віталійович, 11.10.1991 року народження, останнім часом проходив військову службу у військовій частині 3005 Національної гвардії України на посаді командира відділу інструкторів. Але цьому передував непростий військовий шлях. У найгарячиших точках Донецького напрямку, під Бахмутом та Кремінною, а також на Харківщині довелось відбивати атаки ворога, дивитись в обличчі смерті та не здаватись, йти вперед заради Перемоги, мужньо, відважно і безстрашно нищити загарбників. За свої бойові заслуги Віталій був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня», медаллю «За оборону міста-героя Харків», медаллю «За стійкість та незламність», відзнакою-нагрудним знаком «За доблесну службу» та іменним годинником від Національної гвардії України. Скільки б він міг розповісти про свій героїчний шлях, надаючи приклад підростаючому поколінню, яким потрібно бути патріотом і справжнім чоловіком, як бути рішучим та відповідальним… Саме таким і був наш Герой. А ще він захоплювався спортом, який займав значну частину його життя. Як справжній спортсмен, він з дитинства виховував у собі силу характеру та витривалість, що знадобились йому під час боротьби за наше з вами мирне життя. Та все ж понад усе він любив свою дружину та обожнював донечок, робив усе можливе, щоб вони відчували його любов і турботу. Був уважним і люблячим сином, піклувався про свою маму. Віталій був гарним господарем, і не дивлячись на брак часу, намагався привести все до ладу, власними руками створював вдома комфорт. Всі рідні й близькі у невимовній тузі і розпачі від його трагічної смерті, навіть дихати важко від такої втрати, від втрати опори в житті, від втрати ніжності й любові, якими він огортав найрідніших.
Військові дороги принесли йому чимало вірних друзів. Де б він не був, всюди користувався повагою і авторитетом серед побратимів, керівництва, близьких і рідних людей, серед однокласників, односельців і просто знайомих. Нехай же світлий спомин про нашого Героя, старшого лейтенанта Віталія Донченка, який відважно і сміливо нас захищав, буде у нашій пам’яті горіти вогнем вдячності за доблесний шлях, за приклад справжнього патріотизму і віри у світле майбутнє України.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!