06 січня 1938 року народився Василь Стус – визначний український поет, шістдесятник, літературознавець і правозахисник. Сьогодні йому могло б виповнитися 87 років. Могло б… і мало б. Василь Стус, без сумніву, заслуговував дожити до незалежності України. Він би став незамінним голосом сучасності, продовжував би боротися за нашу мову та культуру, був би поруч на Майданах, надихав своєю поезією та незламністю духу. Але радянська тоталітарна машина не дала йому цього шансу — Стуса фізично знищили. Та не змогли знищити його слово.

Як стало вже традицією, цього дня у нашому місті, біля погруддя Василя Стуса, зібралися небайдужі, аби згадати його життя, боротьбу та творчість. У заході взяли участь міський голова і його заступники, працівники міської ради, комунальних закладів, установ і організацій, представники громадськості міста. Щиро й проникливо зачитали власні вірші члени Національної спілки письменників України – поетеси Марина Джус і Катерина Барановська, присвячені пам’яті Стуса. До них долучився член Національних спілок журналістів і краєзнавців України Олексій Павличук, який поділився історією про життя та спадок Василя Стуса.

Завершився захід хвилиною мовчання та покладанням квітів до погруддя великого українського поета й патріота.

Василь Стус і нині надихає нас своєю мужністю та непохитністю. Його слова лунають у серцях тих, хто прагне правди, і нагадують про те, що кожен із нас відповідальний за збереження свободи, за яку боролися такі люди, як він. Його спадщина – це дороговказ, який допомагає нам будувати сильну, незалежну й вільну Україну.

«… Ти почуй нас, Василю, брате.
У серцях наших праведний гнів.
Нас не знищити, не здолати!
Ми здолаємо ворогів!…»
Марина Джус