За декілька годин він уже буде вдома, де, як відомо, навіть стіни лікують. Солдат Володимир Супронюк із Сарн Рівненської області проходив у Новоселицькій лікарні післяопераційну реабілітацію.
Вдома його якийсь час вважали зниклим безвісти. Але сьогодні він туди повернеться – в обійми двоюрідної сестри Валентини. Чотири місяці тому пані Валентина втратила на війні сина. Ніхто і ніщо не може заповнити порожнечу після такої втрати, та все ж додому з фронту повернеться хтось дуже близький і вона його з нетерпінням чекає.
Солдат Володимир Володимирович Супронюк про свою війну не дуже хоче розповідати. Каже, пішов добровольцем майже два роки тому. Був не в одній «гарячій точці», поранення отримав на Донеччині. «Як заживе нога, знову піду їх бити, – налаштований воїн. – Рука хоч і болить, але, як автомат тримати, добре пам’ятає. Лиш би нога зажила…»
Заживе, запевняють наші медики. Вони здружилися зі своїм пацієнтом-захисником. Проводжали всією зміною, емоцій не приховували, «він дуже добрий», кажуть.
Тож наш захисник їде на малу батьківщину. Це, до речі була майже спецоперація – повернути воїна додому. Дві міські ради – Новоселицька і Сарненська, дві лікарні – Новоселицька Лікарня і тамтешня, дві місцеві редакції – наше «Слово правди» і «Сарни news.City», сарненські волонтери скооперувалися і зробили все, щоб солдат Володимир Супронюк нарешті потрапив додому. Наразі на нього чекають в Сарненській лікарні, де він продовжить лікування. Одужуйте, воїне. Дякуємо за захист!