Все більше янголів наша громада має у Небесному війську…
За незалежність та територіальну цілісність України найцінніше – власне життя – віддають її мужні сини, найдорожчі нам люди.
Цими зимовими днями сумна звістка надійшла у нашу Петрівську громаду.
На щиті до рідного дому повертається мужній воїн П’ята Олександр Анатолійович з Петрового.
Зв’язок із Олександром обірвався у листопаді 2023р.
Довгих чотирнадцять місяців рідні з надією чекали звістку про нього. Надіялись,молились, сподівались, що Саша живий, що він повернеться, що вони його обіймуть.
На жаль, 13 січня 2025 року родину повідомили про те, що їх син, водій-електрик стрілецького взводу, стрілецької роти Пʼята Олександр Анатолійович загинув 09.11.2023 року під час штуртових дій ворожих сил на території Великоновосілківської територіальної громади Волноваського району Донецької області.
Олександр П’ята народився 06 вересня 1995 року в с. Петрове.
У 2012 р. закінчив КЗ «Петрівський НВК «Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів – гімназія».
Із вересня 2012року по 31 січня 2014 року навчався в Олександрійському професійному аграрному ліцеї та здобув професію «Тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів категорія «С».
Рідні згадують Олександра спокійним, врівноваженим, чуйним, відповідальним. Він завжди був готовий підтримати та прийти на допомогу близьким, турбувався про рідних. Безмежно любив свою родину та друзів.
Трудову діяльність розпочав у 2014 р. Працював водієм у ПрАТ ЦГЗК.
У 2015р був призваний на строкову службу до лав ЗСУ, служив у Генеральному штабі ЗСУ водієм.
У 2018р. пройшов перепідготовку у м. Львів і продовжив працювати у ПрАТ ЦГЗК машиністом бульдозера.
Від початку повномасштабного вторгнення 23 лютого 2022року пішов добровольцем в Петрівський ТЦК та СП і вже 25 лютого 2022 року був зарахований в батальйон ТРО.
Серед побратимів Олександр П’ята користувався повагою, був справжнім, надійним.
Саме завдяки таким хлопцям, як Олександр, замість трьох днів, як говорили російські нелюди, українці тримають оборону уже майже три роки. Він ще дуже багато міг зробити для своєї родини, селища, держави, але доля розпорядилася інакше – експертиза підтвердила найстрашніше. Тепер Олександр П’ята навіки у небесному війську. Йому було лише 28.
Петрівська селищна рада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олександра.
Ми всі вклоняємось перед мужністю нашого героя, який до останнього подиху стояв на бойовому посту пліч-о-пліч зі своїми бойовими побратимами, виборюючи для нас мирне небо.
Вічна йому пам’ять.
Слава Україні!
Героям слава!