Він повернувся вічністю… Так повертаються Герої…
Сьогодні наша громада попрощалася з захисником, справжнім патріотом України, старшим солдатом Єфімовим Сергієм Юрійовичем.
Народився Сергій 31 серпня 1992 року в смт Єлизаветградка. Дитячі роки пройшли в селищі Лісове. У 2011 році був призваний на строкову службу. Після закінчення проходив службу за контрактом– служив у пожежній роті.
Працював за кордонам. Любив життя, був життєрадісним, добрим та надійним другом.
Коли над нашою країною нависла загроза – Сергій з перших днів прийняв рішення повернутися на рідну землю та стати на захист Батьківщини, вступивши добровольцем до лав ЗСУ. Він не міг залишатись осторонь, бо ж знав заради кого він там – своєї родини, яку безмежно любив. Був надійним , відважним та незламним, підтримував побратимів і до останнього був відданий присязі, виборюючи кожен клаптик рідної землі.
Свій останній бій Сергій Єфімов прийняв 13 січня 2025 року поблизу населеного пункту Новоєлизаветівка Покровського району Донецької області. Війна змінила все… Загинув син, чоловік, батько, друг… Загинули мрії і сподівання…
Розпорядження селищного голови на території Олександрівської громади 17 січня 2025 року оголошено День жалоби за загиблим військовослужбовцем ЗСУ Сергієм Єфімовим.
Провести мужнього сина України, земляка, воїна –захисника, відданого патріота України прийшли найближчі та найрідніші люди, побратими, друзі, односельці. За наш спокій, за мир в Україні Сергій заплатив найдорожчою ціною – своїм життям.
Розділяємо непоправне горе з рідними і близькими Сергія Єфімова. Схиляємо в пошані голови перед світлою пам’яттю нашого Захисника, гідного сина незламного українського народу.
Церемонія поховання зібрала численну скорботну громаду. На його честь пролунали залпи військового салюту. Тепер Сергій – навіки з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо – жовтий стяг.
Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть у пам’яті тих, хто їх любив…
Вічна пам’ять Герою! Шана та доземний уклін!