🇺🇦Час неможливо зупинити, але він не зітре з нашої пам’яті імена Героїв сьогодення – земляків, які віддали життя у війні за Україну.

Сьогодні виповнюється перша річниця загибелі Короля Михайла Юрійовича та друга річниця загибелі Твердюка Бориса Миколайовича.

🇺🇦 Михайло Король народився 28 листопада 1994 року в селі Олександрія Рівненського району.
Доля почала випробовувати юнака ще в ранньому віці, позбавивши його можливості рости й виховуватися у повноцінній сім’ї.

Після втрати батьків Михайло переїхав у село Андрусіїв, де жили його бабуся та дідусь – Галина й Валерій Кищуки. Вони взяли на себе обов’язки з його виховання.

Незважаючи на пережиті психологічні труднощі, Михайло завжди виділявся з-поміж ровесників твердістю характеру, силою духу й водночас добротою.
Освіту здобував в Андрусіївській неповній середній школі, а відтак – у Тучинській школі-інтернаті. Після закінчення навчання був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України.

У перший день повномасштабного втрогнення рф на територію нашої держави, 24 лютого 2022 року, старший солдат Король Михайло Юрійович став на захист Україну. Був гранатометником стрілецького батальйону.

У бою поблизу міста Залізне Донецької області Михайло отримав кульове поранення під час снайперського обстрілу противником позицій його військової частини.

Від отриманих поранень Король Михайло Юрійович помер 24 січня 2024 року в лікарні. Дуже добрий, працьовитий, дбайливий, і водночас взірець мужності й честі – так розповідають про нього односельці.

🇺🇦 Борис Твердюк народився 2 червня 1968 року у селі Воскодави. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак уступив до Рівненського професійно-технічного училища, де здобув професію слюсаря-ремонтника.
Після закінчення навчання Борис проходив строкову військову службу в Угорщині, де здобув спеціаліста радіо перехоплення і пеленгування радіотелефонної передачі.

У мирному житті працював майстром з ремонтних робіт. На все у нього було своє бачення, свій творчий підхід до роботи.

Борис Миколайович пішов захищати Україну практично з перших днів повномасштабної війни – 15 березня 2022 року. Служив у 68 окремій єгерській бригаді, воював на передовій.

На жаль, 54-річний Борис Миколайович загинув 24 січня поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

Чудова людина, чуйна, добра, дивовижна, працьовита – такими словами захисника згадують ті, хто його знав.

Пам’ятаймо про тих, хто захищав кожного з нас! Героям слава!