ПРИГАДАЄМО…
НАША ІСТОРІЯ
Далеко не кожен мешканець Нехворощі сьогодні може уявити, як вирувало життя в нашому селі, скажімо, пів століття тому; що цікавило і що турбувало тоді людей, якими клопотами повнилися їхні будні. Адже тут діяли більше двох десятків дрібних заводів, цехів, підприємств, контор і товариств. Один з таких колективів сьогодні є нагода згадати. Мова про Нехворощанську дільницю Новосанжарської контори розвідувального буріння тресту «Полтаванафтогазрозвідка».
Історія цієї дільниці на теренах Нехворощі почалася в ті часи, коли Новосанжарська контора розвідувального буріння, пізніше перейменована в експедицію глибокого буріння, активно займалася пошуками покладів нафти і газу на територіях Новосанжарського, Машівського, Полтавського, Решетилівського, Диканського та Шишацького районів. Зростання інтенсивності бурових робіт вимагало створення на місцях нових бурових дільниць, пізніше названих буровими партіями.
Отож на початку 1963 року до берегів Орелі завезли необхідні техніку й обладнання, створивши потужну автоколону. На території сучасної ринкової площі, де стояли незадіяні приміщення, відкрили в них адміністративний будинок та гуртожиток для немісцевих робітників (нехворощани назвали його будинком нафтовиків). Крім того, для спеціалістів швидко встановили житлові вагончики і відразу ж почали споруджувати капітальне житло – спочатку 5 будиночків у центрі села, завдяки чому утворився провулок Ювілейний, у 1965 році – на вул. Миру, а через три роки – поруч ще один такий же типовий будинок на дві сім’ї.
Вже з 1964 року Нехворощанська дільниця працювала на повну потужність. Перед нею стояло завдання вести розвідувальне буріння у місцях, де, за попереднім визначенням геологів, є поклади нафти, газу чи газоконденсату. Коли прогнози геологів підтверджувалися і свердловина давала нафту або газ, її закупорювали (консервували) для видобутку корисних копалин в майбутньому, і переходили на іншу площу.
На перших порах бурили свердловини глибиною до 3-х тисяч метрів, пізніше з’явилися технології, які давали можливість заглиблюватися в земну кору до 5-7 тис. м.
Колектив Нехворощанської дільниці нараховував до 150 чоловік. Першим її начальником був Петро Іванович Галій.
До адміністративного апарату дільниці також належали старший і молодший геологи, бухгалтер, касир, нормувальник, завідувачі складом і автоколоною.
Дільниця мала три бурильні бригади, які очолювали старші бурові майстри Микола Павлович Гаврищук, Микола Костянтинович Мартіян та Іван Федорович Чичмарь. У підпорядкуванні кожного було четверо бурильників, помічники бурильника, верхові працівники (які обслуговували бурову вежу), електрики, дизелісти, помічники дизелістів, лаборанти-колектори тощо. Буріння свердловини велося безперервно, тож бурильники працювали в чотири зміни. Крім того, бурову вежу обслуговували водії, трактористи, кранівники.
Кожна бригада за рік могла пробурити дві свердловини, середньодобове буріння у глибину складало 10-12 метрів.
Поступово усі родовища навколо Нехворощі були розвідані, і в другій половині 1969 року почалося скорочення бурових бригад. Адміністративний персонал разом з майстрами перевели на інші бурові партії (в основному на Решетниківську), до новорічних свят вивели з села автоколону, затим почали вивозити решту обладнання. Офіційно Нехворощанську бурову партію ліквідували наказом від 1 лютого 1970 року, тобто 55 років тому. Хоча після того ще майже десятиліття тут залишалася невелика виробнича база, для робітників якої діяли їдальня і магазин, потім і її вивезли. З тих пір тут залишилися житлові будинки та добра пам’ять про колектив, який колись сприяв розвитку економіки Новосанжарщини в цілому, і Нехворощі зокрема.
Це лише коротка, конспективна розповідь про геологів-нафтовиків, яку сьогодні публікуємо з кількома фото. Більш розлого, з багатьма архівними знімками та іменами працівників бурової партії, про їх виробничі досягнення колись можна буде побачити і прочитати у двотомнику з історії нашого села.
Насамкінець зазначимо, що газ у Нехворощу прийде тільки в 1990-му році, а через п’ятирічку в с. Соколова Балка почне діяти виробнича база спільного українсько-британського підприємства «Полтавська газонафтова компанія», яка почне видобувати нафту і газ, зокрема, і з свердловин, колись розвіданих буровою партією. На урочисте відкриття бази СП ПГНК у травні 1995 р. приїздив тодішній Президент України Леонід Кучма.
Але про це – вже в наступних публікаціях.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
журналіст, краєзнавець