Ще один рік війни. Ще один рік болю, страждань.

Сьогодні – другі  роковини від дня загибелі нашого Героя – земляка Сергія Афанасійовича Сергійчука.

Ми бережемо у наших серцях образ кожного загиблого героя, щоб його ім’я не стерлося у пам’яті наших нащадків.

Народився Сергій Афанасійович 4 серпня 1973 року в родині колгоспників села Осипенко. Життя йшло своїм плином: дитинство на сільському роздоллі, навчання у школі, служба в армійських лавах, одруження.

У 2014 році підписав контракт і пішов в АТО. Служив у 25-ій бригаді в Авдіївці на Донеччині. У 2016-му через поранення був комісований.

З початком повномасштабного вторгнення не зміг сидіти вдома, маючи шістьох дітей, і вже 26 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Воював на Донбасі у складі тієї ж 25-ої бригади. Разом із батьком на захист рідної землі встали і два сини – Сергій та Віталій.

Як згадують побратими, Сергій Афанасійович був завжди на позитиві, говіркий і доброзичливий. Любив посмакувати кавою і за будь – якої нагоди намагався пригостити нею друзів у хвилини затишшя між боями. А ще давався взнаки його батьківський досвід: завжди готовий був підтримати товаришів, дати пораду, підняти бойовий дух.

Запекле протистояння з ворогом поблизу Авдіївки не припинялося з перших днів війни. І ось 26 квітня 2022 року, захищаючи свободу і незалежність України, там загинув наш земляк. Йому було лише 49 років. Без батька залишилися шестеро дітей. Старші сини наразі продовжують воювати з російським агресором.

Добрий спомин і світла пам’ять про Сергійчука Сергія Афанасійовича назавжди у наший серцях. Схиляємо голови у пошані і вдячності перед нашим воїном небесної варти.

Щирі співчуття рідним і близьким Героя.

Ми обов’язково переможемо! А нашим героям – вічна слава!