Вплив базових станцій мобільного зв’язку: турбота про здоров’я та захист від електромагнітного випромінювання.

Зростаюче використання мобільних телефонів для доступу до інтернету призводить до збільшення кількості базових станцій стільникового радіотелефонного зв’язку. Це, в свою чергу, викликає занепокоєння громадян щодо можливого негативного впливу електромагнітного випромінювання на їх здоров’я. Розуміючи ці побоювання, важливо розібратися у впливі цих станцій та заходах захисту.

Необхідно враховувати, що джерела електромагнітного випромінювання в населених пунктах не обмежуються лише базовими станціями. До них також належать радіо-, телевізійні та радіолокаційні станції різного призначення. Крім того, сюди входять мережі ліній електропередачі, включаючи повітряні високовольтні лінії та електричні підстанції. Склад підстанцій може включати розподільні пристрої, перетворювачі електроенергії, трансформатори, випрямлячі та інші пристрої і споруди.

Важливо відзначити специфіку роботи приймально-передавальних антен базових станцій мобільного зв’язку. На відміну від радіо- та телевізійних, вони мають спрямовану діаграму випромінювання. Це означає, що більшість антен випромінює максимум енергії в обмеженому напрямку, як у вертикальній, так і в горизонтальній площині. Тому, збільшення висоти розташування антени над поверхнею землі сприяє зменшенню рівня її випромінювання.

Гігієнічні вимоги до передавальних радіо-, телевізійних станцій та інших об’єктів, які випромінюють електромагнітну енергію в навколишнє середовище, суворо регламентуються «Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.1996 № 239, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29.08.1996 за № 488/1513 (далі – Правила). Ці правила є основою для забезпечення безпеки населення.

Відповідно до пункту 1.4.4 Правил, для захисту населення від впливу електромагнітного поля (ЕМП), яке створюють радіотехнічні об’єкти (РТО), встановлюються санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови. Санітарно-захисна зона визначається як територія, де на висоті до 2 метрів від поверхні землі перевищуються гранично допустимі рівні електромагнітного випромінювання. Зона обмеження забудови – це територія, де ці рівні перевищені на висоті понад 2 метри. Межі зон при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів, що забезпечує об’єктивність оцінки.

Правила також передбачають можливість розміщення та експлуатації радіотехнічних об’єктів на дахах та у приміщеннях житлових, громадських та інших будівель. Це можливо за умови суворого дотримання гранично допустимих рівнів електромагнітного поля для населення. Як і в попередньому випадку, межі зон при їх встановленні уточнюються на підставі інструментальних вимірів.

Гранично допустимі рівні електромагнітного поля для населення чітко визначені в розділі 1.3 Правил. Контроль за дотриманням цих рівнів здійснюється підприємствами, установами та закладами, уповноваженими центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Це забезпечує систематичний контроль та відповідність нормам.

Відповідальність за дотримання гранично допустимих рівнів ЕМП покладається на власника РТО. Вимірювання рівнів ЕМП проводяться суб’єктами господарювання, які пройшли акредитацію на право ведення таких видів діяльності. Це гарантує кваліфікований підхід та достовірність результатів.

Підсумовуючи, турбота про здоров’я населення в контексті впливу електромагнітного випромінювання є пріоритетом. Дотримання санітарних норм та правил, а також проведення регулярних вимірювань забезпечують безпеку та мінімізують ризики. Важливо бути обізнаним та слідкувати за офіційними роз’ясненнями.