Частина батьків переконані, що незначне ляскання дитини по сідницях чи її струшування не є фізичним насильством, а ефективний метод виховання дитини. Найприкріше, коли такої позиції дотримуються не лише батьки, а й педагоги, які б мали захищати дитину від будь-якого насильства та проводити відповідну просвітницьку роботу з батьками щодо ненасильницького виховання дітей. 

За даними звіту ЮНЕСКО “Безпечно вчитися та процвітати: покласти край насильству в освіті та через освіту”, оприлюдненого в листопаді 2024 року, 793 мільйони дітей шкільного віку живуть у країнах, де тілесні покарання в школі досі не повністю заборонені.

Ми проаналізували документи Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Глобального партнерства з ліквідації насильства щодо дітей, а також міжнародні дослідження та інші джерела, і всі вони демонструють негативний вплив тілесного покарання на розвиток дитини та подальше життя.

Фізичне покарання (ляскання по сідницях, шарпання, стусани тощо) здатне вплинути не лише на здоров’я дитини, а й на різні сфери її життя, зокрема освіту, соціалізацію, розвиток, поведінку тощо.  

Застосування тілесного покарання до дитини може призвести до таких проблем у сфері освіти:

меншого словникового запасу;

нижчих досягнень із математики в 10-11 років;

нижчих показників IQ;

меншої мотивації відвідувати школу.

Про це свідчить доповідь Глобальної ініціативи  “Тілесне покарання дітей: огляд досліджень щодо впливу та зв’язки”, підготовлена у вересні 2021 року. Вона аргументує, що тілесне покарання, може призвести до антисоціальної поведінки:

навчає, як не спійматися на поганій поведінці;

підриває повагу до батьків, педагогів та інших дорослих через страх отримати покарання від них;

породжує нездорові та токсичні стосунки між батьками й дітьми;

сприяє прояву агресії до інших, зокрема до однолітків, батьків, інших дорослих;

збільшує гіперактивність, емоційні розлади, агресію;

збільшує у п’ять разів насильницькі злочини;

збільшує ризики того, що кримінальна, антисоціальна поведінка дитини буде в дорослому віці.

Дослідження, в якому взяли участь понад 14 000 учасників із 32 країн, виявило, що:

діти, проти яких застосовувалися тілесні покарання, переносили їх у свої сім’ї в дорослому віці, тобто вчиняли насильство з власними дітьми  та/або партнером;

чим більший у країні відсоток дітей, яких били, тим більший у країні відсоток жінок, яких б’ють їхні чоловіки, і навпаки.

У документі Глобальної ініціативи  “Тілесне покарання дітей: огляд досліджень щодо впливу та зв’язки” зазначається, що фізичне насильство, зокрема тілесне покарання щодо дитини:

збільшує можливість психічних розладів;

провокує спроби самогубства;

сприяє набуттю залежності дітей від алкоголю та наркотиків;

формує у дітей синдром жертви, через це вони частіше стають  жертвою нападів, у стосунках тощо;

породжує проблеми психічного здоров’я в дорослому віці.

докладно читайте:

які наслідки тілесного покарання для дитини;

куди звертатися, якщо дитина страждає від тілесних покарань у сім’ї;

куди телефонувати на гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству.