💔4 березня 2022 року Буча стала трагічним свідком страшного воєнного злочину, який скоїли російські окупанти. Цей день назавжди закарбувався в пам’яті як символ нелюдської жорстокості та безжалісного ставлення до мирного населення. У Бучі були вбиті беззахисні мирні жителі, серед яких герої, які віддали свої життя за свободу. Анатолій Прихідко, Андрій Матвійчук, Андрій Вербовий, Денис Руденко, Андрій Дворніков, Валерій Котенко, Святослав Туровський та Віталій Карпенко стали першими жертвами цього звірства на Яблунській, 144. Їхні імена повинні бути викарбувані в нашій пам’яті назавжди.

Ці відважні чоловіки разом з іншими мешканцями готували оборону міста, демонструючи неймовірну мужність перед лицем небезпеки. Але вони потрапили в оточення російських військ. Усіх добровольців було захоплено в полон, де їх піддали нелюдським катуванням. Фіналом цих страшних подій став розстріл на території «Агробудпостачу». Разом з ними загинули й інші мирні жителі Бучі, які стали жертвами російської агресії. Воєнні злочини в Бучі – це глибока рана на тілі України.

Цей злочин, що стався в Бучі, є одним із найбільш жахливих проявів російської агресії. Він засвідчує цинізм та безжалісність окупантів, які не зупиняються ні перед чим, аби досягти своїх злочинних цілей. На Яблунській, 144, було вбито 13 мирних жителів. Кожна смерть – це втрата, кожен загиблий – це біль для родини, друзів та всієї України.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх невинно вбитих у Бучі. Їхній подвиг та жертовність ніколи не будуть забуті. Ми пам’ятаємо їхні імена. Ми ніколи не пробачимо ворогу ці жахливі злочини. Ми зробимо все можливе, аби винні були покарані. Світ має знати правду про трагедію в Бучі. Пам’ять про загиблих буде вічною.