«Якщо потрібно віддати життя за мирне небо для наших дітей та онуків – я готовий».

**СЕРГІЙ ЗОБЕНЬКО. ПОЗИВНИЙ «ЗАХАР»** (на честь онука)

**Навічно 48**

Сергій Анатолійович Зобенько народився 12 червня 1976 року в селі Ліпляве Черкаської області. Його життя стало прикладом відданості родині, рідній землі та боротьби за мирне майбутнє. Навчався у Ліплявській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де заклав фундамент своїх знань та прагнень. Після закінчення школи вступив до Степанецького ПТУ 35, де здобув професію тракториста, слюсара-ремонтника. Ці навички свідчать про його працьовитість та вміння працювати руками, що були важливими рисами його характеру.

Перед початком війни Сергій Анатолійович працював водієм на ТОВ “НВФ “УРОЖАЙ”. Він вів господарство, піклувався про свою родину, і насолоджувався кожним моментом, проведеним з ними. Був найкращим чоловіком, батьком та найтурботливішим дідусем. Односельці згадують його як світлу та позитивну людину, з гарним почуттям гумору. Розповідають, що був скромним, стриманим та мудрим, але водночас дуже хоробрим. Його щирість та готовність прийти на допомогу залишили незабутній слід у серцях тих, хто його знав.

З початком повномасштабного вторгнення, Сергій не залишився осторонь. Призваний на службу до механізованих військ, він став на захист Батьківщини. Перебував на службі Вч А4574 в 214-му окремому спеціальному батальйоні *OPFOR* старшим стрільцем-оператором. Він захищав територіальну цілісність нашої держави, демонструючи мужність та відвагу. Сергій ніколи не шукав легких шляхів, був наполегливим та відповідальним, завжди готовий долати труднощі заради спільної мети.

Сергій загинув у бою за Україну, за свободу і Незалежність 02 червня 2024 року поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області. Його смерть стала великою втратою для всіх, хто його знав і любив. Він віддав найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє України.

Похований захисник у рідному селі Ліпляве, де він народився та провів більшу частину свого життя. Його земляки прийшли віддати шану герою та попрощатися з ним.

#

У захисника залишилися дружина, донька Єлизавета, син Сергій та онук Захар*. Його родина втратила коханого чоловіка, батька та дідуся, але пам’ять про нього житиме вічно. Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України. Їхній біль – це біль всієї країни.

СЕРГІЙ ЗОБЕНЬКО – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена педагогом-організатором Лесею Джуриленко та президентом учнівського парламенту Поліною Кисляк КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ