9 березня – день, коли народився Великий Кобзар. 10 березня – день, коли він відійшов у вічність. Між цими двома датами – усього 47 років. Але це було життя, яке змінило Україну назавжди.

Тарас Шевченко – не просто поет, не просто художник. Він – голос народу, що лунав у найтемніші часи, закликаючи до боротьби, до волі, до правди. Його слово було зброєю, його любов до України – безмежною.

Його життя було важким. Селянський син, сирота, кріпак, засланець. Але ні кайдани, ні тюрми, ні вигнання не змогли зламати його дух.

Він залишив нам свою віру, свою силу, свою любов. І сьогодні ми несемо його слово далі – щоб воно продовжувало палати, як незгасний вогонь у серці нації.

Пам’ятаємо. Читаємо. Боремося.

« повернутися