10 березня – День Державного Гімну України. Цього року відзначаємо 160-річчя з дня першого публічного виконання одного з найважливіших символів нашої держави. Саме 10 березня 1865 року, на роковинах Тараса Шевченка у Перемишлі (Польща), вперше прозвучав майбутній гімн України – твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського. Ця визначна подія підкреслює значення національної ідентичності та культурної спадщини.

Історія гімну України починається ще з 1862 року, коли Павло Чубинський написав вірш, що згодом надихнув Михайла Вербицького на створення музики. Цей факт свідчить про глибоке коріння національної свідомості та прагнення до самовираження українського народу.

15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну, а 6 березня 2003 року було ухвалено Закон «Про Державний Гімн України». Згідно з цим законом, Державний гімн України – це музика Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Оригінали тексту та музики гімну, написані авторами, зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові, що підкреслює їхню історичну цінність.

“Душу й тіло ми положим за нашу свободу…” – ці слова гімну України мають глибокий сенс, особливо в наш час. Українці, відстоюючи свою незалежність та волю, продовжують писати історію незламності. Гімн України – це не просто мелодія, а заклик до боротьби, віри та єдності нації. Він об’єднує українців у прагненні до кращого майбутнього.

Сьогодні, як ніколи, важливо пам’ятати про значення Державного Гімну. Спільне виконання гімну зміцнює національний дух, нагадує про цінності свободи та незалежності. Співаймо Гімн України разом, підтримуючи один одного та нашу Батьківщину. Гімн – це символ нашої боротьби та нашої перемоги. Слава Україні!