Ящур (Food-and-mouth disease, Aphthous fever, Epizootic aphthae (англ.)) – гостра, висококонтагіозна хвороба тварин, яка становить серйозну загрозу для сільського господарства. Ця хвороба вражає парнокопитних, свиней, а також деяких представників сімейства верблюдових.

Вірус ящуру надзвичайно заразний, і до нього сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші парнокопиті. Небезпека полягає в тому, що на ящур може захворіти й людина, зокрема при споживанні необробленого молока від хворих тварин.

Переносниками ящуру можуть бути й несприйнятливі до хвороби тварини, наприклад, собаки, коти, коні, а також інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо. Це ускладнює контроль за поширенням інфекції.

Клінічні ознаки та симптоми ящуру:

• Висока температура (лихоманка)
• Поява везикул (пухирців) в ротовій порожнині
• У корів – ураження вимені
• У молодняку можливе ураження міокарда та м’язів
• Слинотеча
• Виразки (афти) на слизовій оболонці
• Кульгавість та зниження апетиту

У молодняку хвороба протікає гостро та може призвести до загибелі без утворення афт. Хвороба може повторюватися з нечіткими клінічними ознаками.

Збудник ящуру та його особливості:

Збудник належить до родини пікорнавірусів та характеризується значною антигенною варіабельністю. Це означає, що тварини, які перехворіли на ящур одного типу, можуть заразитися вірусом іншого типу.

Шляхи передачі та джерела інфекції:

Основним джерелом інфекції є хворі тварини або ті, що перебувають в інкубаційному періоді. Вірус передається через дихання, слину, носовий слиз, лімфу з афт, молоко, сечу та кал. Зараження відбувається при безпосередньому контакті здорових тварин з хворими.

Інкубаційний період триває від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та до 21 дня у інших сприйнятливих тварин. У цей період тварина вже може бути носієм вірусу.

Інфіковані тварини контамінують корми, підстилку, годівниці, воду, інвентар, приміщення та одяг персоналу. Ці об’єкти також є факторами передачі вірусу. Важливо забезпечувати належну дезінфекцію.

Дезінфекція та знищення вірусу:

Ефективними дезінфікуючими засобами є 2-3% розчини NaOH та 1% розчин формальдегіду. Вірус чутливий до високих температур. Наприклад, при температурі 64°С та pH 7,5 вірус втрачає активність за 3 секунди. Повна інактивація вірусу ящуру типу О в молоці настає при температурі від 66°С до 78°С через 40 секунд.

Водночас низька температура консервує вірус. При -70°С вірус може зберігати активність роками. У гної вірус зберігається до 39 днів, а у стічних водах – до 103 днів.

Умови збереження вірусу:

Сприятливими умовами для збереження вірусу є низька температура, підвищена вологість та нейтральне середовище. У період інкубації вірус виділяється зі слиною, молоком за 7 днів до появи симптомів, зі спермою за 4 дні. У період клінічних проявів найбільша кількість вірусу міститься в епітелії та рідині везикул.

Тривалість носійства вірусу:

У овець ящур може протікати безсимптомно, і вони можуть бути носіями вірусу до 7 місяців. У ВРХ вірус може виділятися до 8 місяців, а іноді й до 2 років. У свиней тривале вірусоносійство не встановлено.

Профілактика ящуру:

Тварини, які перехворіли на ящур, щеплені або утримувались разом з хворими, можуть бути вірусоносіями. Тому важливі профілактичні заходи.

Усі господарства зобов’язані дотримуватися закритого режиму роботи: належні умови утримання, годівлі та експлуатації тварин.

Суб’єкти господарювання повинні забезпечувати:

• Карантин та контроль переміщення тварин.
• Обов’язковий карантин нових тварин.
• Контроль за здоров’ям тварин.
• Регулярну дезінфекцію.
• Забезпечення персоналу спецодягом.
• Обмеження доступу сторонніх осіб.

Дії при виникненні захворювання:

При виникненні ящуру в регіоні проводяться такі заходи:

• Посилення охорони господарств.
• Припинення зв’язків з неблагополучними пунктами.
• Облік всіх сприйнятливих тварин.
• Суворий ветеринарно-санітарний режим.
• Заборона відвідування ферм.