З глибоким сумом та невимовним болем повідомляємо про трагічну втрату – загибель нашого героя, Владислава Леусенка. Його коротке, але сповнене гідності життя обірвалося 18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання. Ця втрата – великий удар для всіх, хто знав Владислава, для його родини, друзів та побратимів.

Владислав Олександрович Леусенко народився 13 червня 1999 року в місті Лозова, Харківської області. З раннього дитинства він проявляв найкращі людські якості: допитливість, стриманість, доброту та щирість. Навчався у Лозівських ліцеях №3 та №4, де здобув не лише знання, а й навчився цінувати дружбу та взаємодопомогу. Владислав був прикладом старанності та наполегливості у навчанні, завжди прагнув до нових знань. Його любов до книг привела його до Юнацької бібліотеки, де він проводив багато часу, збагачуючи свій внутрішній світ.

Після закінчення школи Владислав здобув професії плиточника-облицювальника та маляра-штукатура в Лозівському професійному училищі. Але його справжнє покликання знайшлося у службі в Національній гвардії України. Закінчивши Національну академію Національної гвардії, він отримав звання лейтенанта. З перших днів повномасштабного вторгнення Владислав став на захист рідної землі, демонструючи мужність та відвагу. Він служив у складі третьої бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана, військової частини 3017 гвардії наступу «Спартан».

18 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в населеному пункті Удачне, Покровського району, Донецької області, Владислав загинув унаслідок влучання ворожого дрона FPV. Йому назавжди залишилося 25 років… Його героїчний вчинок назавжди залишиться в пам’яті тих, хто знав Владислава. Він віддав своє життя за свободу та незалежність України.

Світла пам’ять про Владислава Леусенка житиме вічно в наших серцях. Він був та залишається символом відданості, честі та любові до Батьківщини. Висловлюємо найглибші співчуття його дружині, матері та сестрі, які втратили найдорожчу людину. Вічна пам’ять та Царство Небесне!