26.03.22 – день, що залишив невимовний біль у серцях, і цей біль триває вже три неймовірно важкі роки…

Три роки невідомості, три роки тривог та душевних страждань… Три роки надії та непохитної віри. Лише той, хто пережив подібне, здатен зрозуміти глибину цього болю.

Брате, ми знаємо, що ти ніколи б не пожалкував про свій відважний вчинок! Дякуємо тобі за захист, наш рідний!

Статус «безвісти зниклий» розриває душу, але водночас дарує НАДІЮ… Ми чекаємо тебе, Романе! Ти щодня у наших думках та молитвах… Ми живемо з надією та вірою, бо знаємо, що всі ми у Божих руках.

Рідний братику, біль не вщухає, ми так сильно сумуємо за тобою… Лише Господь Бог знає, де ти зараз, і ми молимось про твоє повернення.

Стільки всього змінилось, рідненький! Стільки горя, лиха та біди… Серце Мами, найдорожче для нас, не може змиритись з цим горем.

Рідний Роман, ти приходиш до нас у снах – і плач, і радість водночас… Діти виросли, стали такими схожими на тебе – це наша велика гордість!

Наш тато щодня виглядає тебе… Повернись, рідний! Нехай Господь пам’ятає про тебе та змилосердиться, даруючи добрі новини!

Ми любимо тебе всім серцем. Ми чекаємо тебе всією душею. Ми обіймаємо тебе своїми молитвами.

Дай, Боже, звістку про Романа. 🙏

Просимо всіх небайдужих помолитись за віднайдення безвісти зниклого Романа! Щиро дякуємо всім!