💙💛 Наші захисники: Федорняк Василь Олексійович

Війна – це не лише зброя та смерть на передовій. Існує й інший, не менш важливий фронт – невидимий. Саме тут, у тилу, зосереджена праця тих, хто забезпечує функціонування армії: логістика, ремонт техніки, постачання. Без цих зусиль будь-які військові здобутки можуть виявитися марними.

Василь Федорняк – один із тих, хто щоденно працює на цьому невидимому фронті. Його спеціалізація – ремонтно-відновлювальні роботи. Разом з колегами Василь відновлює та ремонтує все: від зброї до будівельних конструкцій. Робота буває настільки інтенсивною, що працювати доводиться без перерв, адже ворог продовжує нищити Україну щодня.

Народився Василь Олексійович у Крилосі 20 лютого 1973 року. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув фах рихтувальника кузовів автомобілів у ВПУ № 13 міста Івано-Франківська. Василь одружений, виховує сина. До війни не мав досвіду строкової служби в армії, не брав участі в АТО-ООС. Працював в Україні, за кордон не виїжджав.

«Перша моя поїздка за кордон – виїзд в Естонію. Все почалося з 24 лютого 2023 року. Після коротких зборів у Галичі нас відкомандирували на навчання на полігон у Рівному. З Рівного ми вирушили на 40 днів до Естонії, де пройшли навчання штурмовим боям. Після Естонії довелось брати участь у захисті столиці. Це був квітень 2023 року. А далі – бойові дії під Бахмутом», – згадує Василь про початок свого військового шляху.

Спочатку Василь Федорняк воював у складі 5-тої окремої штурмової бригади, де прикривали основні позиції наших військ та забезпечували вогневу підтримку. Згодом, завдяки знанням в техніці, його перевели в ремонтний батальйон. Спочатку роботи було небагато, тож бійці тримали позиції зі зброєю в руках. Василь згадує, що тоді їм видали АК-74 і вони чергували на позиціях кожні дві доби.

«Ворог атакував постійно. Прилітали мінометні снаряди, стріляли Гради та цілодобово висіли дрони. Але до ближніх боїв не доходило. Бог вберіг. Згодом знайшлася робота і для ремонтника – відкомандирували на завод, де почав працювати зварювальником. Потім став майстром, а далі – начальником майстерні. Десь навіть є нагорода за зразкову службу», – ділиться досвідом Василь.

Що саме ремонтує Василь – не уточнює, але наголошує, що це все, від зброї до будівель. Ремонтні роботи можуть тривати цілодобово, іноді після роботи є час на перекус, а потім – знову на інший об’єкт. У відпустки відпускають, але можуть терміново викликати.

«За час, що довелося воювати, побачив багато такого, що важко пояснити. Іноді траплялися дивовижні речі. Ще відзначу надзвичайний героїзм та відважність наших хлопців, простих українців, яких ворог заставив взяти в руки зброю і стати на захист своєї Батьківщини. Неможливо словами передати те, що відбувалося тоді і діється тепер на фронті. Від себе та інших «ремонтників» щиро дякую всім, хто продовжує зі зброєю стояти на захисті України», – завершує розмову Василь.

Ми приєднуємось до подяки Василя та висловлюємо щиру вдячність усім захисникам України. Дякуємо за їх подвиг, відвагу та самопожертву. Пам’ятаймо тих, хто віддав життя за нашу свободу.

Вічна пам’ять загиблим Героям!
Слава Україні! Героям Слава!

#захисникизГалицькоїгромади #нашізахисники