Прощавай, Степане Дмитровичу! Навіки прощавай, воїне! ???

Сумно грав духовий оркестр усі ці траурні дні на Болехівщині. Тужили дзвони… «Вічна пам’ять, вічний покій» – злітали під куполи храму Православної Церкви України у с.Тисові слова заупокійної молитви, відлунюючись у душах людей та у мерехтінні свічок. Громада прощалася зі ще одним воїном Світла, який помер під час служби в ЗСУ.

Віддати останні почесті воїну прийшли рідні та друзі померлого, представники влади, бойові побратими, учні ліцею й односельчани.

У його рідному селі Степана пам’ятають завжди життєрадісним, людяним, добрим, надійним. Людиною з великим серцем. Його поважали всі, хто знав. Чоловік мріяв, щоб Україна була вільною і незалежною, тому захищав її ще під час проведення АТО. З початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України двічі хотів приєднатися лав ЗСУ, але чоловікові відмовляли через проблеми зі здоров’ям. І лише місять тому Степан Дмитрович таки підписав контракт на проходження військової служби.

Був солдатом, курсантом навчальної механізованої роти навчального механізованого батальйону військової частини А1048.

Для рідних та громади смерть Степана стала великим потрясінням і непоправною втратою. У пам’яті близьких і знайомих він назавжди залишиться світлою, щирою, вимогливою до себе і небайдужою до інших людиною. Своє ім’я Степан Дмитрович вписав золотими літерами в історію рідної землі.

Важко було присутнім стримати сльози, тим більше рідним і близьким, коли священнослужителі відспівували загиблого на подвір’ї батьківського дому. Усі присутні молилися за упокій його душі.

Настоятель храму ПЦУ Введення в храм Пресвятої Богородиці отець Олександр Васютин, прощаючись із бійцем, зауважив, що померлий виконав найвищу з місій – віддав життя за ближнього свого. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям зробив усе, щоб наблизити нашу спільну перемогу. «Він гідно виконав громадянський обов’язок, бо пішов захищати кожного з нас туди, де був відчай, де було складно, де були сльози і печаль. Нехай душа новопреставленого воїна Степана переселиться до Господа Бога і знайде гідну відповідь за своє життя. Царство Небесне та вічна і блаженна йому пам’ять», – наголосив отець.

Поховали бійця на сільському кладовищі, поруч з іншими земляками-Героями, які полягли на полі бою. Прозвучали військовий салют і «Ще не вмерла України…». Руки сестри новітнього Героя стискали синьо-жовтий прапор, який вручив їй військовий.

Прощавай, наш захиснику! Вічна шана та вдячність тобі. Спочивай з миром, ти виконав свою місію на цій землі. А ми будемо завжди пам’ятати і обов’язково помстимося за всіх полеглих Героїв нашого часу!

Нехай душа померлого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!

Герої не вмирають! Вони завжди живуть у наших серцях і продовжують боронити нас з небес!
Вічна пам’ять!??????