#фітосанітарна_безпека

🍂🌾 Піренофороз, або жовта плямистість, спричинена грибком 𝗣𝘆𝗿𝗲𝗻𝗼𝗽𝗵𝗼𝗿𝗮 𝘁𝗿𝗶𝘁𝗶𝗰𝗶-𝗿𝗲𝗽𝗲𝗻𝘁𝗶𝘀, становить серйозну загрозу для врожаю озимої пшениці в Україні. Хоча хвороба традиційно зустрічалася у південних регіонах, зараз вона поширюється по всій території країни. Зміна клімату, зокрема підвищення температури повітря, сприяє активному розвитку піренофорозу не лише на пшениці, а й на посівах жита та ячменю (овес, на щастя, стійкий).

В Одеській області, наприклад, піренофороз вже досить поширений. Ускладнює ситуацію те, що діагностика хвороби може бути утруднена, оскільки її симптоми часто нагадують септоріоз. Прояви піренофорозу спостерігаються на листках та листових піхвах злакових культур у вигляді дрібних, округлих або овальних плям жовтого або світло-коричневого кольору, розміром 2-5 мм. З часом плями розростаються, темніють, досягаючи 12-20 мм в довжину, іноді набуваючи ромбоподібної форми з зоною хлорозу. На цій стадії їх важко відрізнити від септоріозу, але відсутність пікнід може допомогти в діагностиці. Ураження може охоплювати значну частину листкової поверхні. На сильно уражених листках, або навіть після їх висихання, з’являється оливково-бурий наліт конідіального спороношення. Грибок може також вражати колоскові луски, викликаючи подовжені плями або штрихи розміром 2-4 мм.

Помилки в діагностиці: як відрізнити від септоріозу

Піренофороз відрізняється від септоріозу, зокрема, своєю адаптацією до високих температур і відсутністю потреби в тривалій вологості для проростання спор. Це робить його більш небезпечним. Ці два патогени, піренофороз і септоріоз, часто конкурують між собою. Якщо рослина заражається піренофорозом, септоріоз, як правило, не розвивається через особливості збудника піренофори. Агресивність цього патогену проявляється в пригніченні деяких інших патогенних захворювань.

Джерелами інфекції є рослинні рештки, ґрунт та насіння. Хоча зараження може відбутися через заражене насіння, основним джерелом є інфікована стерня та хворі рослини. Патоген зберігається на рослинних рештках понад два роки і може поширюватися на великі відстані повітряними потоками. На перезимувалих листках та стеблах утворюється сумчаста стадія збудника в чорних псевдотеціях. Первинне ураження аскоспорами з псевдотеціїв відбувається навесні, у березні-квітні. Розвитку хвороби сприяє висока вологість.

Поширення піренофорозу відбувається повітряно-крапельним шляхом та краплями дощу. Холодна погода та висока вологість сприяють захворюванню, як і густий посів, рання сівба та мінімальна обробка ґрунту. Оптимальні умови для зараження та розвитку – часті дощі, підвищена вологість, температура від +5°С до +28…+30°С, а оптимальна – +21…+23°С.

Втрати врожаю зерна від піренофорозу можуть досягати 20-50%, а в епіфітотійні роки – до 65%. Це впливає на якість зерна та посівні властивості насіння. Відмічено зменшення маси 1000 зерен на 14-31%, кількості зерен у колосі на 3-11%, зменшення кількості пагонів на 17-18%, скорочення періоду наливу зерна на 3-6 діб.

Стійкі сорти потребують 24-48 годин для зараження, середньостійкі – 14-18 годин, а сприйнятливим досить менше 12 годин з підвищеною вологістю повітря. Симптоми з’являються через 5-7 діб після зараження.

Заходи захисту рослин

Для ефективного захисту злакових культур від піренофорозу необхідно проводити фітосанітарний моніторинг посівів, особливо у період можливого першого прояву хвороби, а також для контролю за інфекцією.

Для боротьби з піренофорозом рекомендується вирощувати стійкі сорти, ретельно знищувати пожнивні рештки, дотримуватись сівозміни, уникаючи пшениці після стерньових попередників, та обробляти посіви фунгіцидами. Обробітки слід починати при перших ознаках ураження. Рекомендується використовувати фунгіциди з двома-трьома діючими речовинами, наприклад: пропіконазол + тебуконазол + спіроксамін; пропіконазол + прохлораз; пікоксістробін + ципроконазол; тріафол + карбендазим; флуоксастробін + тебуконазол; солатенол + пропіконазол + ципроконазол та інші згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».