Щиро дякую Торецькій міській військово-цивільній адміністрації за високу оцінку моєї громадянської позиції та праці! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🔥💣

З початку повномасштабної війни, вирушаючи на Схід до захисників на передовій, я побував у багатьох містах Донецької області. Відвідав Бахмут, Курахово, Авдіївку, Покровськ, Мирноград, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку, Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Сіверськ, але завжди знаходив час для візиту в Торецьк – місто шахтарів.

Зустрічався з Начальником Торецької міської військової адміністрації Василем Чинчиком та його командою. Це людина зі сталевим характером, міцними нервами та алмазними якостями! Спілкування з ним та його колегами надихало вірою в Перемогу, яка була на першому місці. Я привозив для громади гостинці та гуманітарну допомогу з Буковини. Разом з ними побував у населених пунктах Торецької громади: Дружба, Північне, Південне, Залізне. Мрія здійснилась – без візи та закордонного паспорта у Нью-Йорку! На той час, у 2022 році, лінія розмежування була потужно укріплена фортифікаційними спорудами, де захисники мужньо стримували ворога.

З Торецька, у гарну погоду, було видно Горлівку, з боку якої лунали потужні вибухи гаубиць та ракет. Під час знайомства з містом Торецьк, мене вразив будинок культури шахтоуправління, побудований та відкритий у 1972 році. У великому фоє була створена зимова оранжерея площею 250 м2 зі скляним дахом висотою близько 15 метрів, з унікальними видами рослин та дерев, з освітленням та постійним мікрокліматом, що підтримувався цілий рік! Вершиною всього у зимовому саду було декілька високих пальм, які кроною досягали скляного даху! На той час пальмам було 50 років! Це вражало: 50 років фахівці дбали про дерева, створюючи особливі умови!

Одного разу, коли я заїхав у Торецьк в зимовий період, у будинок культури влучила російська ракета. Пожежу загасили, але скляний дах фоє оранжереї був знищений. Робота кипіла над ліквідацією наслідків прильоту, робітники на висоті по металічному каркасу даху накривали поліетиленовою плівкою. Всі були засмучені, а директор будинку культури плакала… На жаль, 15 серпня 2024 року палац культури та зимовий сад було знищено. З кожним місяцем кількість прильотів збільшувалась, руйнування будівель, поранення та втрати людей.

Неодноразово приїжджав після обстрілів, бачив як оперативно Василь Сергійович організовував роботу з ліквідації наслідків. Ночівлю мені завжди організовували в маленькій кімнаті без вікон – згідно з правилами трьох стін! А цілу ніч не стихали канонади вибухів. Після прориву лінії фронту, коли ворог вже був на околицях, а Нью-Йорк та інші населені пункти були окуповані! Завжди вражало, як Василь Сергійович з колегами організовував та проводив евакуацію людей, які залишалися. На жаль, на даний момент багато міст та сіл Донецької області, в які я приїжджав, або під окупацією, або на лінії фронту. На власні очі бачив, яку біду несе “руський мир” і якою великою ціною та героїчними вчинками воїни стримують ворога.

Був приємно здивований врученою медаллю “За заслуги перед Торецькою громадою”, а також іменним годинником!

Щиро дякую Торецькій міській військовій адміністрації за таку високу оцінку моєї громадянської позиції та праці!

Наближаємо Перемогу разом!!!

Слава Україні!!! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Героям Слава!!! 🙏🙏🙏❤️🇺🇦🇺🇦🇺🇦🔥💣