💙💛Наші захисники: Володимир Пшик з Острова

🇺🇦У рубриці «Наші захисники» ми розповідаємо про військовослужбовців Галицької громади. Часто історії записуємо під час відпусток чи лікування, але іноді спілкуємось у телефонному режимі. Сьогодні представляємо інтерв’ю з мешканцем Острова, Володимиром Пшиком, який боронить Україну з жовтня 2023 року.

🇺🇦Володимир Іванович Пшик народився 25 липня 1988 року в селі Острів. Після школи навчався у Вищому професійному училищі №3 в Івано-Франківську. До 2019 року працював директором магазину «Будинок іграшок» у ТОВ «Альфа забава», а також їздив на заробітки за кордон. У АТО-ОСС участі не брав. Володимир виховує двох синів.

🇺🇦«З перших днів повномасштабного вторгнення я пішов до ТЦК та СП, але мені сказали зателефонують. У той час хворіла мати – рак легень. Ми боролися за її життя, але, на жаль, вона померла 24 лютого 2023 року. 29 вересня 2023 року, з другої спроби, я приєднався до Збройних сил України. Підписав контракт на три роки та з жовтня перебуваю на сході України. Зараз служу у 24 ОМБР в Донецькій області, стрілець, звання – солдат», – ділиться Володимир Іванович.

Вдома на Володимира чекають сини Артем та Олександр, батько Іван, а також улюблені хобі галичан – риболовля та збирання грибів.

💙💛«За час служби брав участь у боях в Часовому Яру, Торецьку, окопних боях біля Нью-Йорка, в Боданівці та передмістях Бахмута. З озброєнням зараз все добре, логістика налагоджена. Складно з людьми – не завжди є можливість для ротації та відпочинку. Не вистачає електронної техніки, особливо планшетів та ноутбуків», – розповідає військовий.

💪Під час одного з обстрілів Володимир отримав поранення та контузію. Лікувався в Дніпрі, Івано-Франківську та Галичі. Також згадує про постійні газові атаки. Найбільше бажання захисника – щоб війна закінчилась, щоб не гинули військові та цивільні, щоб Україна могла розвиватися мирно.

🇺🇦«Війна – це втрати. За час служби побачив багато такого, про що не хочеться згадувати. Ми тримаємося разом заради захисту України, наших рідних та близьких. Поряд зі мною служить побратим з Галича, його прізвище не називатиму. З Залукви був Ігор Лисак, який потрапив у полон. Чув, що він вже повернувся. Я його особисто не знаю, але радий за нього. Є багато хлопців з Івано-Франківщини. Дружу із солдатом з Коломиї. Ми разом з полігону в Десні», – зазначає Володимир.

Окрім армійського постачання, Володимир згадує про допомогу волонтерів.

👍«Без волонтерської допомоги було б набагато важче. Ми вдячні всім, хто допомагає та підтримує. Це підтримує моральний дух та мотивує до боротьби.»

💪💪Володимир дякує Галицькій громаді за допомогу, особливо міському голові Олегу Кантору за допомогу з амуніцією. Закликає всіх не забувати про війну, підтримувати військових та їх родини. «А ми зробимо все можливе, щоб захистити рідну домівку.»

💙💛Ми дякуємо Володимиру та всім захисникам України. Завдяки вам ми віримо в перемогу. Нехай Бог охороняє! Повертайтесь з перемогою. Слава Україні!

P.S. На фото міський голова Олег Кантор та батько Володимира Іван Ярославович під час передачі військової амуніції.

#захисникизгалицькоїгромади
#нашізахисники