🕯️З глибоким сумом та невимовним болем Підгайцівська громада провела в останню путь Героя Трельо Олександра, який назавжди залишиться 22-річним. Олександр, солдат єгерського батальйону, загинув, захищаючи Україну. Вічна пам’ять Герою!

Олександр, солдат єгерського батальйону, довгий час вважався зниклим безвісти. Згодом, військові сповістили, що він героїчно загинув 22 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання, захищаючи рідну землю в районі населеного пункту Новоселівка Перша, що на Донеччині. Його подвиг – приклад відваги та самопожертви.

У рідному селі, біля Свято-Михайлівського храму, односельці, схиливши коліна, зустрічали траурний кортеж Героя. Сльози від гіркої втрати молодого хлопця, який так рано віддав своє життя за Батьківщину, омивали обличчя рідних, друзів, вчителів та всіх, хто знав Олександра. Це непоправна втрата для всіх нас.

У стінах рідного для Сашка храму, відбулася заупокійна служба🙏. Далі, уся громада пішою ходою провела Героя повз його рідну школу, до батьківського дому. Почесний ескорт супроводжував загиблого у останній дорозі.

Природа, ніби оплакуючи втрату, зустріла Героя лютим холодом та снігом серед весняного цвіту. Серця рідних стискалися від невимовного горя. Війна забирає найкращих.

Велелюдна процесія, у супроводі військового оркестру, провела Олександра до місця вічного спочинку на Алеї Слави кладовища села Підгайці. Під звуки військового салюту та Державного Гімну України 🇺🇦 тіло Героя було віддано землі. Похорон відбувся з усіма військовими почестями.

У загиблого залишилися батьки та двоє братів. Слова не можуть втішити біль втрати для рідних та близьких, для матері Героя, який золотими літерами вписав своє ім’я в історію рідної землі. Вічна пам’ять Герою.

Олександр Трельо закінчив 9 класів Підгайцівського ліцею, згодом навчався у Торчинському закладі освіти на верстатника робіт по дереву. Після строкової служби, коли почалася повномасштабна війна, він став до лав українського війська. Його мрія – мирне небо над Україною.

Зі слів класного керівника Оксани Дещинської, “Олександр завжди з захопленням розповідав про свої успіхи, про мрії стати майстром різьблення по дереву. Він був допитливим, життєрадісним, простим, завжди готовим допомогти, позитивним, любив розповідати про домашні справи, якими допомагав батькам, цікавився життям інших. В його очах завжди горів вогонь рішучості. Жорстока війна внесла свої корективи… Вона не знає пощади. Наш Герой залишив яскравий слід, і його подвиг вічно житиме в наших серцях. Пам’ять про Сашка не згасне, адже він став символом мужності, незламної сили волі та готовності віддати все заради майбутнього. Сашко… ти назавжди залишишся в наших серцях..💔.” Його життя – приклад для майбутніх поколінь.