Шановні жителі Петриківської громади!

Безпекова ситуація залишається під контролем Збройних сил України! Сьогодні, як і щодня, наші думки та молитви звернені до наших відважних захисників та захисниць – до тих, хто в холодних окопах, під постійним вогнем, відчайдушно обороняє наші рубежі. До тих, чия незламність та героїзм є надійним щитом для всієї України!

Ці дні нагадують нам про надзвичайну цінність кожного прожитого дня. І в цьому контексті, незмінним символом надії та опори залишаються наші непереможні воїни. Ті, хто віддає найдорожче – власне життя та здоров’я – стримуючи шалений натиск ворога.

У загальнонаціональну хвилину мовчання схиляємо голови, вшановуючи пам’ять усіх, чиє життя трагічно обірвалося внаслідок жорстокої ворожої агресії. У ці шістдесят секунд ми подумки повертаємося до облич тих, хто вже ніколи не повернеться до рідного дому. Ми згадуємо їхні подвиги та жертви.

Сьогодні, з гіркотою, ми відзначаємо другу річницю з того дня, коли Петриківська громада отримала трагічну звістку про загибель вірного сина України, Петренка Антона Григоровича. Антон, незважаючи на молодий вік, був людиною глибокої духовності та багатогранної особистості. Його щирість та відкритість притягували до нього людей. Уважний, наполегливий та рішучий, він завжди був готовий допомогти.

Його небайдужість проявлялася не лише у словах, а й у конкретних діях. Серце Антона зупинилося у запеклих боях на Луганщині, захищаючи нашу землю. Назавжди 29… Ми пам’ятаємо його, ми шануємо його пам’ять, і ми ніколи не забудемо його подвиг.

Герої не вмирають! Їхні імена навіки вписані в славетну історію України та нашої рідної Петриківщини! Ми завжди будемо пам’ятати його внесок у нашу свободу.