Сьогодні, 15 квітня, мешканці села Бережки з глибоким сумом попрощалися із загиблим захисником України, старшим солдатом Стасом Миколайовичем Лущиком (1998 р.н.). Його життя обірвалося на Запорізькому напрямку, де він героїчно боровся за свободу та незалежність нашої країни. Стас був взірцем мужності та відваги, відданим сином України, який до останнього подиху захищав рідну землю. Його самовідданість і героїзм назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав, та в історії нашої громади.

Стас Лущик був справжнім патріотом, готовим віддати життя за мирне майбутнє України. Його загибель – це невимовна втрата для родини, друзів та всіх, хто його поважав. У цей важкий час ми висловлюємо щирі співчуття дружині Марії, сестрі Катерині, батькам Любові Миколаївні та Миколі Григоровичу, а також усім рідним та близьким. Нехай Господь дасть їм сил пережити цю страшну трагедію. Пам’ять про Стаса Лущика, як про Героя, завжди буде жити у наших серцях.

Він назавжди залишиться взірцем для наслідування, символом незламності та вірності своїй країні. Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав своє життя за Україну. Вічна пам’ять та слава Герою! Його подвиг ніколи не буде забутий.

Стас Миколайович Лущик народився в 1998 році та проживав у селі Бережки. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, він, не вагаючись, став на захист своєї країни. Служив старшим солдатом, виявляючи мужність та відвагу в кожному бою. Його побратими згадують його як надійного товариша та відданого воїна, готового завжди прийти на допомогу. Загинув Стас на Запорізькому напрямку, демонструючи стійкість та героїзм в боротьбі з ворогом.

Прощання із загиблим Героєм відбулося в селі Бережки, де зібралися мешканці села, представники влади та побратими, щоб віддати шану та провести в останню путь Стаса Лущика. На церемонії прощання звучали слова скорботи та подяки за його подвиг. Священники відслужили панахиду за загиблим воїном, помолившись за упокій його душі.

Сьогодні ми згадуємо Стаса Лущика як людину з великим серцем, щирою душею та неймовірною силою духу. Його смерть – це величезна втрата для всієї України. Ми повинні пам’ятати про його подвиг та зробити все можливе, щоб зберегти пам’ять про нього для майбутніх поколінь. Герої не вмирають!