Війна, що забрала життя: Пам’яті Героя

Війна… Це слово, що стало синонімом болю, втрат та невимовної скорботи. Чому вона прийшла у наш дім, зруйнувавши мирне існування? Весна приносить крилате тепло, квіти розквітають, але в серцях матерів – чорніла печаль.

На столі горить свічка, яскраво світить лампадка, а материнське серце розривається від горя. Син, молодий, сповнений життя, тепер спочиває в холодній землі. Його очі бачили ворога, дивились смерті в обличчя. Але доля виявилась невблаганною, і він пішов у вічність, став Ангелом…

Він був молодий, красивий, вродливий… Мріяв про майбутнє, кохання, сім’ю. Хотів вити гніздечко у рідному домі. Тепер він – журавель, що повертається додому з небес, у сонмі Ангелів. Його життя обірвалося, але пам’ять про нього житиме вічно.

Ці рядки, сповнені болю та туги, нагадують нам про ціну миру, про втрати, які неможливо виміряти. Вони змушують замислитись над тим, як важливо цінувати кожну мить, кожну зустріч, кожне слово. Адже війна забирає найкращих, залишаючи після себе лише невимовний біль та порожнечу.

У ці важкі часи ми повинні пам’ятати про тих, хто віддав своє життя за нашу свободу. Ми повинні підтримувати один одного, бути сильними та непохитними перед лицем ворога. Світла пам’ять про Героя житиме вічно в наших серцях.

І де вона взялась, війна проклята,
Чого до нас у дім прийшла вона?
У білий світ летить весна крилато,
А мати у сльозах з чорніла і сумна.

Вже на столі стоїть запаленая свічка,
Й яскраво так лампадочка горить,
А серце крається у матері так гірко,
Бо син в землі холодній вже лежить…

….Ти бачив ворога, дививсь йому в обличчя,
І смерті в очі зазирав не раз,
Та чомусь доля підвела, і в потойбіччя –
Ти Ангелом злетів від нас!

Ще молодий, красивий і вродливий…
У рідний дім Ти повернувся журавлем,
Тобі б гніздечко своє вити, рідний,
Та серед Ангелів небесних Ти тепер!… Н. Герман

І де вона взялась, війна проклята,
Чого до нас у дім прийшла вона?
У білий світ летить весна крилато,
А мати у сльозах з чорніла і сумна.

Вже на столі стоїть запаленая свічка,
Й яскраво так лампадочка горить,
А серце крається у матері так гірко,
Бо син в землі холодній вже лежить…

….Ти бачив ворога, дививсь йому в обличчя,
І смерті в очі зазирав не раз,
Та чомусь доля підвела, і в потойбіччя –
Ти Ангелом злетів від нас!

Ще молодий, красивий і вродливий…
У рідний дім Ти повернувся журавлем,
Тобі б гніздечко своє вити, рідний,
Та серед Ангелів небесних Ти тепер!… Н. Герман