З огляду на мобілізаційні заходи, дехто розглядає інститут позбавлення батьківських прав як спосіб отримати відстрочку від військової служби. Фіктивні розлучення та відмова матері від дитини — і чоловік може йти із заявою до ТЦК? Чому ця схема не працює, — спробуємо пояснити.

Дійсно, відповідно до ст.23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» жінки або чоловіки, які самостійно виховують дітей віком до 18 років, мають право на відстрочку від мобілізації.

Але законодавством України не передбачена така підстава позбавлення батьківських прав як відмова від дитини. Відмовитися від дитини фактично неможливо!

У ст.164 Сімейного кодексу наведено вичерпний перелік з 6 випадків, коли мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав в судовому порядку:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Найбільш відповідними ситуації вбачаються перші два випадки. Так, якщо жінка прийняла рішення про залишення дитини в пологовому будинку, то вона має написати відповідну заяву. Тоді всі документи передаються в органи опіки, а сама дитина поміщається в будинок маляти. При цьому матері надається шість місяців, аби змінити своє рішення та забрати дитину. І лише після закінчення цього терміну дитині може бути призначений опікун.

Утім, навіть визнання відповідного позову мамою не може бути основою для її позбавлення батьківських прав. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (див. постанову КЦС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). У справі обов’язково досліджуватимуться інші обставини. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне — за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров’я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21). Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

Найпоширенішою ж підставою позбавлення батьківських прав є ухилення одного з батьків від обов’язків. Тут головною умовою також є доведення фактів ухилення.

А воно, на думку суду, має місце, тоді, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Пленуму ВС від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Так, суду необхідно встановити, чи справді батьки (один з них) свідомо не турбується про дитину, ухиляються від дотримання рекомендацій органів опіки і піклування та інших профільних служб. Якщо особа має залежність від алкоголю чи заборонених речовин, у суді доводиться свідоме ухилення від лікування в медичних і реабілітаційних установах.

Для звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав необхідно завчасно підготувати та додати до позовної заяви низку всіх можливих доказів, наприклад: довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, характеристики, інформацію щодо вчинення насильства над дитиною (звернення до поліції), психологічні висновки, довідки про лікування із наркоцентру, акти обстеження умов проживання, аудіо-, фото-, відеофайли, копії судових рішень, які вже є щодо батьків чи дитини, тощо.

У таких справах є обов’язковою участь органів опіки та піклування. Вони збирають інформацію про відповідача, проводять бесіду з ним (нею) та дитиною, обстежують умови проживання. За результатами надається висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав.

Крім усього іншого, має бути вислухана дитина, яка може висловити свою думку. Тож в ситуації штучного позбавлення батьківських прав досвідчений представник органів опіки та піклування (психолог) зможе з легкістю встановити, чи дійсно виховання, утримання та піклування за дитиною забезпечуються лише батьком, а мати — ухиляється від виконання своїх обов’язків.

Але навіть при наданні достатніх доказів для позбавлення батьківських прав суд усе одно може відмовити в задоволенні позову, попередивши про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків (постанова КЦС від 04.04.2024 у справі №553/449/20).

Отже, позбавлення батьківських прав є виключним і надзвичайним засобом впливу на недобросовісних батьків. І за загальним правилом, позбавлення батьківських прав можливе лише тоді, коли змінити поведінку людей у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. А зловживання інститутом позбавлення батьківських прав з метою ухилення від мобілізації суперечить його основним цілям — захисту прав дитини, забезпечення безпечних умови життя й здорового розвитку.