ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! Жителі та гості Красилівської громади провели в останню путь солдата Валерія Давидуна, 1999 року народження, з села Волиця. Валерій Давидун загинув 30 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Курському напрямку. Сьогодні, 17 квітня, утворився живий коридор пам’яті та шани, щоб віддати останню шану Герою.

Прощання з Героєм Валерієм Давидуном відбулось на площі Незалежності. «Сьогодні ми прощаємось із Героєм, солдатом Валерієм Давидуном, який з 30 серпня минулого року вважався безвісти зниклим. Усі сподівалися, що Валерій живий… Але нещодавно підтвердилось найстрашніше: Валерій Давидун загинув на Курському напрямку. Він до останнього подиху був вірний присязі українському народу, мужньо виконував свій військовий обов’язок. Йому назавжди 25…»

За мирного життя Валерій Давидун був звичайним, добрим і працьовитим хлопцем. Він навчався у Волицькій школі, потім у Хмельницькому професійно-технічному училищі, де здобув професію слюсара-електромонтажника. У 2018 році Валерій Давидун пройшов службу в Збройних Силах України, а згодом працював у місцевому магазині АТБ.

З початку повномасштабної війни, з березня 2022 року, Валерій Давидун перебував на службі в одному з підрозділів Старокостянтинівської протиповітряної оборони. З липня минулого року брав участь у бойових діях на Донецькому та Сумському напрямках. Валерій Давидун віддав життя за Україну.

Йому б ще жити і жити, разом з дружиною радіти життю та маленькій донечці. Відеосюжети їхнього короткого щастя, які вчора заполонили соцмережі, неможливо дивитися без сліз. Жорстокий ворог забирає життя найкращих. Не буде ніколи цим нелюдам прощення. Валерій Давидун собою захистив свою сім’ю, родину, кожного з нас і всю Україну. Його мужність і самопожертву ми будемо пам’ятати вічно.

Просимо хвилиною мовчання вшанувати світлу пам’ять воїна Героя Валерія Давидуна та всіх Героїв, які віддали найцінніше – своє життя за вільну та незалежну Україну. Низький уклін та щирі співчуття від усієї красилівської громади мамі Героя – Марії Андріївні, дружині Валерії та маленькій Лізі. Щирі співчуття братові Віктору, усій родині, усім, хто знав і любив Валерія Давидуна.

Тримаймо стрій та всіма силами допомагаймо війську. Не допускаймо зневіри та втоми, перед нами приклад жертовності та героїзму. Рівняймось на Героїв, таких як Валерій Давидун! Герої не вмирають! Слава Україні!» – Ніла Островська.

Панахида за загиблим Валерієм Давидуном відбулася в Храмі Свято-Іоанно-Богословському храмі села Волиця.

Поховали Воїна на сільському кладовищі. Всі витрати, пов’язані з похованням Захисника, профінансовано з бюджету громади.