Надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності для підприємців та найманих працівників

З 04 квітня 2025 року в Україні набули чинності зміни в законодавстві, що регулюють надання страхових виплат у разі тимчасової втрати працездатності для застрахованих осіб. Це стосується як найманих працівників, так і фізичних осіб-підприємців (ФОП), які одночасно працюють за трудовим договором.

Оновлені правила для отримання виплат з тимчасової непрацездатності

Закон України від 18 грудня 2024 року № 4158-ІХ вніс зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування. Головне нововведення – поновлено право застрахованих осіб на отримання страхових виплат у разі тимчасової втрати працездатності. Це стосується як основного місця роботи, так і роботи за сумісництвом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2620, право на отримання страхових виплат мають усі застраховані особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, а також члени їхніх сімей, які постійно проживають в Україні. Важливо, що таке право виникає у разі настання страхового випадку під час здійснення трудової діяльності (включаючи період випробування та день звільнення), а також при провадженні підприємницької або іншої діяльності.

Виплати для працівників та підприємців: ключові аспекти

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2620, страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та здійснюються за основним місцем роботи. Це означає, що якщо ви працюєте за основним місцем роботи, то саме там вам будуть нараховувати лікарняні.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, а також допомога по вагітності та пологах надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто, якщо ви працюєте за сумісництвом, то маєте право на отримання виплат і за цим місцем роботи.

Хто вважається застрахованою особою?

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) єдиний внесок (ЄСВ). Платниками ЄСВ є, зокрема, підприємства, установи, організації, які використовують працю фізичних осіб, а також фізичні особи-підприємці, які забезпечують себе роботою самостійно або використовують працю інших осіб.

ФОП та єдиний внесок: важливі нюанси

Фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати ЄСВ за місяці, за які роботодавець сплатив страховий внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення ними бази нарахування. Важливо, що самостійно визначена база нарахування не може перевищувати максимальну величину, а сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Висновок

Для застрахованої особи, яка працює за основним місцем роботи, де сплачували єдиний соціальний внесок не менше мінімального страхового внеску, і яка є фізичною особою – підприємцем, право на отримання страхових виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності може бути реалізовано лише за основним місцем роботи.