У Петриківській громаді відбулася важлива зустріч, присвячена ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ця подія, що відбулася у стінах громади, стала нагадуванням про трагедію, яка назавжди змінила світ, і про подвиг тих, хто ризикував своїм життям, щоб зупинити невидиму загрозу.

За мить до світанку 26 квітня 1986 року, Чорнобиль став епіцентром нечуваної катастрофи. Радіація, що вирвалася на волю, позначила сторінки історії людства жахливим шрамом. Лідія Можна, секретар Петриківської селищної ради, звернулася до присутніх зі словами, які відлунюють в серцях кожного українця:

“39 років Чорнобильська зона є символом трагедії та водночас героїзму. Сьогодні, коли наша країна знову відчайдушно бореться за свою свободу, коли наші захисники та захисниці щодня здійснюють подвиги, досвід Чорнобиля нагадує нам про ціну миру, про важливість єдності й підтримки, про неймовірну силу духу звичайних людей, здатних на великі звершення заради свого народу й усього людства”.

Ці слова стали втіленням реальності того страшного квітневого ранку. У перші години паніки й невідомості, коли невидима радіація ширилася навколо, знайшлися люди, готові кинутися в саме пекло. Пожежники, що боролися з вогнем та смертельним випромінюванням, піднімалися на дах палаючого реактора, не думаючи про славу чи нагороди. Їхньою метою було зупинити руйнівну силу, врятувати товаришів, родини, свою землю.

Молоді інженери та науковці, наражаючи себе на смертельну небезпеку, спускалися в радіаційні лабіринти станції, щоб вручну відкрити засуви й запобігти ще більшій катастрофі. Лікарі та медсестри, маючи обмежений захист, приймали перших постраждалих, підтримуючи їхні зболені тіла та душі. Шахтарі, звиклі до темряви та небезпек підземелля, прокладали тунелі під реактором, стримуючи поширення радіації.

Ці герої були різними: молодими й літніми, міськими й сільськими, військовими й цивільними. Їх об’єднувало одне – усвідомлення надзвичайної загрози та готовність пожертвувати собою заради життя інших, заради майбутнього. Зустріч у Петриківській громаді стала нагадуванням про їхній подвиг, про їхню відвагу та самопожертву.

Ми схиляємо голови у глибокій шані перед усіма, хто врятував світ! Вічна пам’ять тим, кого Чорнобиль забрав назавжди!