До великої війни у нього була мирна професія: землевпорядник. А після 24 лютого 2022 року він – «землезахисник». 

Олександр – з Васильківської громади. Сусідні території вже межують з Донецькою областю. Зізнається, пішов на фронт, щоб вигнати агресора.

Каже, коли отримав поранення, була одна думка: «Не можна ще помирати…». Та й чув: щоб зрозуміти життя – треба подивитися в очі смерті. При цьому знаходити в собі сили і рухатися далі. Захищати своє. Створювати своє. 

Побратими евакуювали Олександра з поля бою. Лікарі – врятували його пошкоджену ногу.

Як повернувся додому, то вирішив: раз так випало на долю – треба бути корисним людям. Кожен день вдосконалює себе. Слідкує за змінами в законодавстві.  Збирається після Перемоги повернутися до улюбленої роботи. Адже недарма мав сміливі прагнення відстояти рідну землю. Всю. Як на карті позначено.