З глибоким сумом згадуємо 10-ту річницю з дня загибелі Героя України, Юрія Гіля. 3 травня 2015 року обірвалося життя справжнього патріота, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю від російського агресора. Юрій народився в мальовничому селі Олеськ, виріс у Вижгові, і з юних років плекав любов до України. У лютому 2015 року він, не вагаючись, став на захист своєї країни, приєднавшись до лав 15-го окремого мотопіхотного батальйону. Його мужність, відвага та відданість присязі назавжди залишаться прикладом для наслідування.

Трагічного дня, 3 травня 2015 року, поблизу села Катеринівка, що на Луганщині, БРДМ-2, в якому перебував Юрій, потрапив на ворожу міну. У цій страшній трагедії загинув не лише Юрій, а й його побратим Аркадій Чухнов. Троє інших воїнів отримали поранення, але Юрій та Аркадій віддали найцінніше – своє життя – за Україну.

Юрію назавжди залишилося 33 роки. Без батька залишилися четверо дітей, без чоловіка – любляча дружина. Його поховали у рідному Олеську 8 травня 2015 року. Пам’ять про нього живе у серцях тих, хто його знав, та в історіях, які передаються з покоління в покоління.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, Юрія Гіля посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Ця нагорода – визнання його подвигу, його самопожертви заради свободи та незалежності України. Ми повинні пам’ятати та шанувати героїв, які віддали свої життя за наше майбутнє.

Минуло десять років, але біль втрати не вщухає. Юрій Гіль назавжди залишиться в нашій пам’яті як символ незламного патріотизму, самовідданості, доброти та безмежної любові до України. Його подвиг є вічним нагадуванням про ціну свободи та незалежності, яку ми виборюємо щодня.

Вшанування пам’яті Героя – це наш обов’язок. Вічна пам’ять Герою! Слава Україні! Героям слава!