Як Москва перетворила перемогу на культ

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі зародилося 8 травня 1945 року, ще до підписання другого Акту про капітуляцію. Указом Президії Верховної Ради СРСР 9 травня було оголошено днем всенародного торжества та вихідним. Цікаво, що в 1945-му році масштабних святкувань не відбулося. Парад Перемоги, за наказом Сталіна, провели у Москві лише 24 червня. Наступні роки також не відзначалися парадами чи ходами ветеранів на Красній площі. У 1947 році статус свята було змінено. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги залишився державним святом, але став робочим днем. Варто відзначити, що в тому ж 1947 році радянська влада скасувала будь-які виплати та пільги для ветеранів, які мали державні нагороди.

З 1948 по 1965 рік 9 травня не було вихідним в СРСР, проте певні заходи проводилися. У містах-героях та столицях союзних республік лунали артилерійські салюти, а на перших шпальтах газет з’являлися офіційні привітання з Днем Перемоги. Таким чином, увага до цієї дати та меморіальні заходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, такі як 1 травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада – річниця Жовтневої революції, відзначалися з набагато більшим розмахом.

Вихідним Днем Перемоги знову став лише у 1965 році. Тоді ж відбувся ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Наступні паради пройшли у 1985 та 1990 роках. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995 року. Після 1960-х років 9 травня перетворилося на головне свято в СРСР, а міф про Перемогу поступово замінив міфологію про Велику Жовтневу революцію. Комуністична партія та особисто генсек Леонід Брежнєв почали активно використовувати тематику «Великої Перемоги» для підвищення авторитету правлячої верхівки.

Пам’ять про Другу світову війну поступово перетворилася на потужний квазірелігійний культ. У сучасній Росії міфи про Другу світову війну, зокрема, про «Велику вітчизняну війну», залишаються основою ідентичності, а комеморативні практики, які часто просякнуті профанацією та гротеском, отримали назву «побєдобєсіє».

Російська пропаганда активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині країни та серед країн, які колись були частиною СРСР, а й намагається впливати на громадську думку в Європі та в усьому світі. Країна-агресор використовує перемогу у Другій світовій війні та свою нібито «виключну роль» у ній як інструмент для виправдання масових злочинів в Україні, спрямованих проти військовополонених та цивільного населення.