ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ: Прощання з Романом Мохняком

Сьогодні, 6 травня, Україна схилила голови, прощаючись з Героєм Романом Мохняком, який віддав життя за свободу та незалежність нашої країни. У селі Підпечери відбулася скорботна церемонія прощання, яка зібрала рідних, близьких, друзів та усіх, хто знав Романа. Мешканці міста Тисмениця та села Підпечери зустрічали полеглого Захисника “живим ланцюгом”, висловлюючи свою шану та скорботу.

На прощання з Героєм прибули представники Тисменицької та Івано-Франківської міських рад, щоб віддати шану та висловити підтримку родині. Разом з ними були найближчі та найрідніші люди Романа, його друзі, колеги, однопартійці та представники громадськості. Всі, хто знав Романа, зібралися, щоб віддати останню шану та попрощатися з відважним сином України.

Мохняк Роман Мирославович народився 13 травня 1984 року у селі Підпечери. Його життєвий шлях був тісно пов’язаний з рідною землею. Навчався у Підпечерівській школі, а потім продовжив навчання в Івано-Франківському ліцеї для обдарованих дітей. Здобув вищу освіту у Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника, де здобув знання та навички, які стали фундаментом його подальшої діяльності.

Після завершення навчання Роман працював вчителем в Угринівській школі, а згодом – у Тисменицькій податковій інспекції. З 2010 року він присвятив себе служінню громаді, працюючи головним спеціалістом Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у Тисменицькій РДА. З 2020 року обіймав посаду заступника начальника відділу загальної та організаційної роботи Тисменицької міської ради. Обирався депутатом Тисменицької районної ради, що свідчить про його активну громадську позицію та підтримку серед місцевих мешканців.

У березні 2024 року, сповнений патріотизму та рішучості, Роман Мохняк добровольцем став на захист України. Він відважно боронив рідну землю на Сумському та Харківському напрямках, демонструючи мужність та самовідданість. Був молодшим сержантом, зовнішнім пілотом (оператором) 105 окремої бригади ЗСУ (рота «Рубак»). У квітні 2025 року отримав поранення, прикриваючи побратима у н.п. Шевченкове Охтирського району Сумської області. Його серце перестало битися 28 квітня 2025 року у лікарні м. Київ, але пам’ять про його подвиг житиме вічно.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Романа Мохняка. Нехай Господь дарує їм сили пережити біль втрати. Світла пам’ять про Героя житиме у наших серцях!

Слава Україні! Героям слава!