Прийняття таким, як є: чи готові ми до цього насправді? Це питання, яке ставить перед собою кожен, хто прагне гармонійних стосунків. “Я приймаю тебе таким, яким ти є” – звучить майже як клятва, обіцянка любити з усіма звичками та особливостями. Але чи завжди ми готові до цього насправді? Чи здатні ми прийняти таким, як є іншу людину без спроб її змінити?

Експерти стверджують, що часто початкове “він трішки мовчазний” перетворюється на “з ним нема про що говорити”, а “вона така емоційна” стає “мене виснажують її перепади настрою”. І тоді починаються спроби “підкрутити” партнера під себе: “Ти змінись трохи… просто ось це прибери… будь трохи іншим, і все буде ідеально”. Де ж та межа між прийняттям і самозрадою? Адже прийняти таким, як є – не означає погоджуватися на все.

Віталій Курсік додає: “Це не про терпіння будь-яких форм зневаги, агресії чи незрілості. Це не про те, щоб закривати очі на те, що болить, і змушувати себе любити попри все. Прийняття – це про усвідомлення: людина має право бути собою. І ти маєш право вирішити, чи тобі з цим комфортно. Не переробляючи, не перевиховуючи, не спасаючи. Просто – або це твоє, або ні”. Важливо розуміти, що прийняти таким, як є – це про усвідомлений вибір.

Що таке “приймати таким, як є”

Це ідея про безумовне прийняття іншої людини без спроб її змінити, що походить із гуманістичної психології, де в центрі – повага до особистості. У здоровому вигляді це виглядає так:

• “Я розумію, що ти не ідеальний, і я все одно тебе ціную”
• “Твої риси не завжди зручні, але я знаю, чому ти такий”
• “Ти маєш право бути собою, і я не намагаюсь тебе перекроїти”

Міф у тому, що прийняти таким, як є – це любов на все життя. Правда в тому, що іноді справжнє прийняття – це чесно визнати: “Я тебе розумію, поважаю, але нам не по дорозі”.

Але де межа?

Те, що часто ховається під фразою “прийми мене таким, як є”, має дві сторони.

Здорове прийняття

• Співчуття до іншого
• Розуміння причин поведінки
• Повага до меж

Маніпулятивне прикриття

• Відмова змінювати деструктивні звички
• Ухилення від відповідальності
• Вимога “терпіти” замість говорити відверто

Коли фраза стає зручною ширмою

Ця фраза набуває маніпулятивного відтінку, коли її вживають для:

Виправдання агресії або грубості: “Ну я такий прямий, змирись!”

Небажання працювати над собою: “Я не люблю вибачатися. Приймай це”

Ігнорування чужих почуттів: “Я не з тих, хто підтримує. Не чекай від мене цього”

Приймати не означає погоджуватися

Прийняття не дорівнює сліпому схваленню. Навпаки, у зрілих стосунках воно включає чесний діалог:

• “Я бачу, що ця риса тобі властива, але мені вона шкодить”
• “Я розумію, що ти втомлюєшся, але мені потрібна підтримка”
• “Я тебе люблю, але це не означає, що мені все підходить”

За словами психологів, безумовне прийняття працює, коли йдеться про любов до себе або до дитини. А у дорослих стосунках має бути обопільна відповідальність.

Фахівець пояснює: “Якщо людина постійно робить шкоду іншому й не хоче змінюватися, то не потрібно це романтизувати. Не приймати те, що шкодить і тих, хто робить погано – це теж вибір”.

Прийняти таким, як є іншу людину – не означає пасивність. Це про реальність: бачити людину такою, як вона є, і діяти саме з цієї точки. Це не про терпіння, а про розуміння та прийняття власних рішень.

Віталій Курсік резюмує: “Бо любов – це не лише про “прийняти”, а ще й про вибір: щодня, з відкритими очима. І бути з людиною не “з надією, що зміниться”, а з повагою до того, ким вона є зараз. А ти сам(а) готовий приймати іншого і себе – такими, як є?”