Сьогодні в Бубнищі панує тиша, сповнена смутку. Захисник Василь Ткач повернувся додому не з перемогою, а на щиті. Дорогою, де колись бігав до школи, радіючи життю, тепер його проводжають в останню путь.

Мешканці Бубнища зустрічали Героя Василя Ткача навколішки, зі сльозами на очах і щирою молитвою. Його останню дорогу рідним селом було устелено квітами.

Біля дому Василя Ткача священники відслужили панахиду. Декан Болехівського деканату УГКЦ отець Василь Дзяйло у своїй промові закликав вшанувати воїна: “Кожна втрата солдата – це біль для України. Незалежність вимагає жертв, і її гідний лише народ, готовий її захищати. Наші сини віддають найдорожче на сході країни, щоб ми могли жити і святкувати Великдень у своїх домівках.”

Він закликав усіх знайти час, щоб прийти і помолитися за Героя Василя Ткача, вклонитися його подвигу. “Вшанувати пам’ять Василя Ткача – це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддав життя за нас”, – наголосив священник.

Болехівська громада з глибоким сумом попрощалася з тим, хто віддав життя за Україну. Василю Ткачу було лише 33 роки.

Молодший сержант Василь Ткач став на захист України у березні 2022 року. Він був командиром стрілецького відділення військової частини А7166. 5 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання біля Калинівки Запорізької області, Василь Ткач отримав смертельне поранення. Його серце зупинилося там, де вирішується доля України.

Сьогодні Василь Ткач востаннє повернувся до рідного Бубнища, де на нього чекають тиша, біль, пам’ять і вдячність.

У Василя Ткача залишилися сестри. Їхній біль важко передати словами. Вони втратили не лише брата, а й частину своєї душі.

Прощання з Героєм відбудеться 13 травня 2025 року о 12:00. Поховають Василя Ткача з військовими почестями на кладовищі в Бубнищі.

Ми вклоняємося подвигу нашого воїна Василя Ткача.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у вдячних серцях, у кожному дні.

Вічна слава Тобі, Василю Ткач…