Сказ – це серйозна інфекційна хвороба, відома людству вже близько 3000 років, яка, на жаль, досі зустрічається у понад 160 країнах світу. Щорічно мільйони людей страждають від ушкоджень, завданих тваринами, і близько 50 тисяч помирають від укусів скажених тварин. Важливість профілактики та своєчасного звернення до лікаря неможливо переоцінити, адже сказ – це смертельна хвороба.

До кінця 19 століття сказ вважався невиліковним. Але в 1885 році французький вчений Луї Пастер здійснив прорив, відкривши метод профілактики сказу. Першим пацієнтом, врятованим від неминучої смерті, став дев’ятирічний хлопчик, якого покусав скажений пес. Це відкриття стало початком нової ери в боротьбі з цією страшною хворобою.

Що таке сказ?

Сказ – це гостра інфекційна хвороба, що вражає центральну нервову систему. Вона супроводжується судомами та спазмами м’язів глотки й дихальних шляхів. Сказ є особливо небезпечним через його швидкий розвиток і летальний результат без своєчасного лікування.

Найчастіше на сказ хворіють дикі тварини, такі як вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді та білки. Від них, через укуси або ослинення, заражаються домашні тварини та люди. Збудник сказу – вірус, що міститься в слині хворої тварини. Вірус потрапляє в організм через рани, слизові оболонки очей, рота, носа, а також через пошкоджену шкіру. Важливо пам’ятати, що навіть незначні пошкодження можуть стати шляхом для зараження.

Серед людей сказ найчастіше поширюють домашні тварини, особливо бродячі собаки та коти. Домашні тварини можуть заражатися від диких тварин або одна від одної. Тому важливо стежити за здоров’ям своїх улюбленців та вчасно проводити вакцинацію. За останні роки лисиці стали найчастішим джерелом поширення сказу.

Ознаки сказу у тварин можуть бути різноманітними, але найчастіше спостерігаються слиновиділення, водобоязнь, агресивність та параліч. Проте, ці ознаки можуть бути і відсутні. У собак і котів сказ може протікати у двох формах: буйній і тихій. При буйній формі тварина стає агресивною, ховається, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос може зникати. Тварина відмовляється від їжі та води, не реагує на поклик, не слухається господаря. У неї може відвисати хвіст і нижня щелепа, рясно виділятися слина, з’являтися хиткість ходи. Тварина може накинутися на зустрічних і вкусити їх без гавкоту. Тиха форма сказу є особливо небезпечною, оскільки основні ознаки хвороби можуть бути слабо виражені.

Шляхи зараження людини:

Зараження відбувається при укусі або ослиненні хворою твариною, коли вірус потрапляє в рану разом зі слиною. Також небезпечним є потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота або на пошкоджені ділянки шкіри. Подряпини, нанесені кігтями тварини, також можуть бути шляхом зараження, оскільки тварини часто лижуть лапи, і на пазурах залишається вірус. Заразитися сказом можна навіть від зовні здорової тварини, оскільки в деяких випадках сказ може протікати безсимптомно. Перші ознаки захворювання у тварин можуть проявитися через 3-6 тижнів після зараження.

При будь-якому контакті з твариною необхідно: 🔸️Промити рану великою кількістю проточної води з милом. 🔸️Обробити рану йодною настоянкою. 🔸️Накласти стерильну пов’язку. 🔸️Негайно звернутися до лікаря.

Перебіг хвороби у людини:

Захворювання розвивається після інкубаційного періоду, який триває 4-6 тижнів. Вірус просувається до головного мозку і викликає його запалення. У деяких випадках інкубаційний період може скорочуватися до 1-2 тижнів або збільшуватися до 1 року і більше. Спочатку з’являються симптоми загального нездужання: температура, нудота, блювота, головний біль, загальна слабкість. Поступово наростає сильне почуття тривоги, з’являється свербіж, поколювання, тягнучі болі по ходу нервових шляхів, найближчих до місця укусу. Далі хвороба переходить у стадію виражених клінічних явищ. Розвивається водобоязнь – хворобливе судомне скорочення м’язів глотки і гортані при спробі пити воду, при вигляді води, при звуці води, що ллється.

Заходи профілактики та захисту від сказу:

Суворо дотримуватися правил утримання домашніх тварин, щорічно робити їм щеплення проти сказу. Уникати контактів з дикими та безпритульними тваринами. Роз’яснювати дітям про небезпеку зараження сказом та іншими захворюваннями. Проявляти насторогу у разі незвичної або агресивної поведінки тварини і повідомляти про це Держпродспоживслужбу. При виявленні трупів тварин не чіпати їх, а повідомляти Держпродспоживслужбу. Не слід вбивати домашню тварину, яка покусала або подряпала людину, за нею має бути встановлено 10-денне спостереження. У разі укусу будь-якою твариною – негайно звернутися до лікаря! Щеплення від сказу залишається єдиним засобом запобігання цьому захворюванню. Курс щеплень складається з шести ін’єкцій, які необхідно проводити своєчасно відповідно до призначення лікаря і за певною схемою. Недопустимо самовільно переривати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.