Сьогодні, у День вишиванки, Хотінська громада відзначила цей день з особливою шаною. Вишиванка – це не просто одяг, це символ нашої ідентичності, нашої історії та незламного духу. У ці складні часи, коли над Україною нависла тінь війни, носити вишиванку – це вияв патріотизму та віри в перемогу. Хотінська громада зібралася разом, щоб вкотре нагадати собі та світові: життя триває, попри всі випробування.

Попри біль, втрати та щоденну тривогу, ми живемо, ми одягаємо вишиванки, ми тримаємося за кожну мить миру, яку вибороли для нас наші захисники. День вишиванки об’єднав нас у різних куточках громади – на роботі, у прихистку, в дорозі до безпечного місця. Але всі ми об’єднані єдиною думкою: пам’ятати тих, хто боронить нас, і тих, кого вже немає поруч.

Хвилиною мовчання ми вшанували наших полеглих воїнів – Героїв, завдяки яким сьогодні ще палає вогонь у домівках, лунає дитячий сміх, працює громада. Їхній подвиг – це наш шанс на життя, це наш обов’язок бути сильними, свідомими, вдячними. Вишиванка для кожного українця – це символ нескореності.

Цей День вишиванки особливий, адже кожен стібок на полотні – це не просто нитка, це символ надії, болю, любові та віри в Перемогу. У цих візерунках – наша історія, наша боротьба і наша сила. У них – голос предків, що кличе нас триматися разом. Ми одягаємо вишиванки не для свята – ми одягаємо їх як броню, як оберіг, як крик душі, яка не скориться. Кожна вишиванка – це оберіг.

Хотінська громада сьогодні – це серце, яке б’ється в унісон із усією Україною. Це незламна воля до життя, до праці, до світлого майбутнього. Це кожен із нас – хто продовжує сіяти, навчати, лікувати, творити, будувати, допомагати. Це дух єдності, що не згасає ні під вибухами, ні під тиском страху. Ми – не просто громада. Ми – частинка незламної нації. Ми незламний прикордонний форпост!

Ми вистоїмо. Ми переможемо. І одного дня на цій землі знову розквітнуть не тільки маки пам’яті, а й квіти радості. І над нашими будинками знову залунає сміх без тривог. А поки – ми вдягаємо вишиванки як символ віри, любові й перемоги. Бо Україна – жива. Хотінь – жива. І ми несемо цю нескорену правду крізь час, крізь біль, крізь війну – у майбутнє, яке буде мирним, вільним і великим.