Щороку в третій четвер травня Україна відзначає Всесвітній день вишиванки, що має на меті зберегти народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу.  Цей день, що не прив’язаний до жодного державного чи релігійного свята, об’єднує крізь простір і час мільйони українців усього світу, поширюючи та актуалізуючи українську культуру і традиції. Це відносно нове неофіційне народне свято, яке вражає масштабами поширення і розмаїттям вишиванок не лише в Україні.

Для українця вишиванка – не просто одяг, а наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу, що зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. У вишивці зашифровано наш генетичний код. Вона є оберегом та символом краси, міцного здоров’я та щасливої долі. У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору.

В Україні вишиванка також символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Мабуть невипадково цьогоріч відзначення 15 травня Дня вишиванки співпадає з Днем сім’ї. І проходитиме під гаслом: «Вберегти від забуття і зберегти для нащадків», бо приурочене збереженню культури українських територій, що нині перебувають під окупацією, де системно знищують українську ідентичність, перетворюючи все на «руський мір».

Наші предки залишили нам у спадок величезний скарб і ми зобов’язані не тільки не втратити його, а й примножити та передати нашим нащадкам. Українська вишита сорочка є клітинкою свідомості, рисочкою національного характеру. Це орнаментальна скарбниця вишиваного мистецтва, де магічне те естетичне виступає в єдиному синтетичному зв’язку. Вона є символом нескореності, сучасною зброєю та нерозривним зв’язком поколінь.

« повернутися