Щороку, кожної третьої неділі травня, Україна відзначає День пам’яті жертв політичних репресій. Цього року ця скорботна дата припадає на 18 травня. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто невинно загинув у часи радянського терору, тих, чиї життя були обірвані безжальною машиною репресій.

У цей день ми згадуємо не просто трагічні події минулого, а й тисячі знищених життів. Серед жертв були сотні тисяч українців: вчителі та лікарі, священники та поети, селяни та науковці, військові офіцери… Кожен з них був цінним членом суспільства, кожен з них мав право на життя.

Їх безпідставно арештовували, без жодних доказів засуджували до ув’язнення або страти, фізично знищували, намагаючись стерти їхні імена з історії. Їх звинувачували у злочинах, яких вони не скоювали, і карали за те, що вони були українцями.

Але за що? Чому ці люди стали жертвами терору?

За їхню рідну мову. За непохитну вірність своїм переконанням. За безмежну любов до рідної землі, до України.

Ці злочини були спрямовані на те, щоб назавжди стерти ідентичність цілого українського народу, знищити його культуру та історію, зламати його дух та волю до свободи. Це була спроба перетворити українців на безлику масу, позбавлену національної свідомості.

Але, на щастя, історична пам’ять виявилася сильнішою за навмисне забуття. Ми пам’ятаємо імена жертв, ми знаємо правду про ті страшні часи, і ми не дозволимо, щоб ці злочини повторилися знову.

Тому наш найважливіший обов’язок сьогодні — берегти правду про минуле, передавати її наступним поколінням. Ми повинні розповідати правдиву історію нашим дітям, щоб вони знали, якою ціною було здобуто нашу незалежність.

Ми повинні гідно вшановувати пам’ять тих, хто загинув від рук тоталітарного режиму, хто віддав своє життя за свободу України. Ми повинні пам’ятати їхні імена, їхні історії, їхню боротьбу.

І найголовніше – ми повинні завжди стояти на сторожі свободи і демократії, захищати наші цінності та права, щоб ніколи більше не допустити повторення подібних трагедій.

Вічна пам’ять і шана всім тим, кого безжально зламала, але так і не змогла остаточно скорити людиноненависницька тоталітарна система. Їхня жертва не була даремною, і їхній подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті.