Сьогодні Зачепилівська громада в скорботі, прощаючись з Героєм Віталієм Гужвою. Звістка про загибель Віталія Васильовича Гужви, мешканця Зачепилівки, стала черговою важкою втратою для нашої громади. Важко звикнути до таких трагічних новин, коли один за одним відходять у вічність наші Захисники. Віталій Гужва загинув 10 квітня, виконуючи бойове завдання в Бериславі, Херсонської області. Віталій Гужва вважався безвісти зниклим понад місяць, і рідні не втрачали надії. Але 14 травня надійшло підтвердження про його загибель.

Нові Санжари та Зачепилівка зустрічали Віталія Гужву квітами, національними прапорами з траурними стрічками та сотнями людей, які на колінах проводжали траурний кортеж. Востаннє Героя везли до рідного дому, де він виріс, та до місця вічного спокою.

Урочиста церемонія прощання з Віталієм Гужвою відбулася в Нових Санжарах біля пам’ятника Героям Небесної Сотні. Потім Віталій Гужва востаннє побував вдома в Зачепилівці, де відбулася панахида за полеглим. Траурний мітинг пам’яті Віталія Гужви пройшов на кладовищі в Зачепилівці.

Провести Віталія Гужву в останню путь прийшли рідні, друзі, однокласники, побратими та мешканці громади.

Про загиблого Героя згадували селищний голова Геннадій Супрун, вчителька Зачепилівської школи Валентина Жирко та головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало.

Віталій народився 1 липня 1981 року в Зачепилівці. З 1 по 6 клас навчався в Новосанжарській школі, а потім до 9-го класу – в Зачепилівській школі. Згадують, що він був старанним і спокійним учнем, добре навчався, особливо любив історію та географію. Завжди був працьовитим і відповідальним.

Після школи Віталій Гужва здобув професію тракториста та комбайнера, адже мав природний хист до техніки. Постійно вдосконалював свої вміння та навички, підвищував кваліфікацію.

У житті Віталія Гужви було кохання, сім’я, улюблена робота та гаряче любима донечка. Все життя було попереду. Він міг би жити, любити, працювати на благо України, але війна змінила всі плани.

9 вересня 2024 року Віталій Гужва був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов підготовку та служив в інженерному взводі, а згодом був переведений до 3 механізованого відділення, 2 механізованого взводу, 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 153 ОМБР на посаду стрільця-помічника гранатометника.

Віталій мав багато друзів і на роботі, і на службі. Побратими згадують про нього, як про вірного та надійного товариша, на якого завжди можна покластися. Він завзято навчався всьому новому, і в нього виявився літературний талант. Віталій Гужва майстерно складав слова в речення та рядки, влучно висловлювався, підіймаючи настрій побратимам своїми висловами, за що й отримав позивний ПОЕТ.

Після панахиди отець Дмитро зазначив, що більшість з нас намагається відсторонитися від усвідомлення горя втрати Захисників, щоб зберегти душевну рівновагу. Але це неправильно, адже Герої віддали за нас найцінніше – своє життя, і ми повинні віддати їм шану та знайти місце для суму в серці. Лише завдяки їхній жертві ми живемо, і цього не можна забувати.

Військові почесті Віталію Гужві востаннє віддали на кладовищі. Головний сержант Полтавського РТЦК та СП Юрій Пов’якало вручив матері Захисника, Валентині Михайлівні, Державний Прапор України, знятий з його домовини. На честь воїна пролунав трикратний стрілецький салют.

Це тяжка втрата для родини та України. Ми не можемо полегшити цей біль, але можемо розділити його. Висловлюємо співчуття мамі Валентині Михайлівні, сестрі Тетяні Василівні, доньці Євгенії, всій родині та близьким Героя Віталія Гужви.

Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій і залишить в наших серцях вічну пам’ять. Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

« повернутися