18 травня – День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. Ця трагічна дата нагадує про жахливі події 1944 року, коли кримськотатарський народ був насильно виселений зі своєї історичної батьківщини – Криму.

У 1944 році, згідно з таємною постановою Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар», підписаною особисто Сталіним, розпочалася масштабна спецоперація військ НКВД. Її метою було «звільнення» Кримського півострова від корінного населення – кримських татар. Ця депортація стала однією з найжахливіших трагедій в історії кримськотатарського народу.

Формальною підставою для злочинної депортації стали брехливі обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та колабораціонізмі. Ці обвинувачення не мали нічого спільного з реальністю, адже понад 17 тисяч кримських татар воювали у лавах Червоної армії з перших днів війни. Крім того, третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, складали саме кримські татари.

Спецоперація, у якій брали участь 32 тисячі співробітників НКВД, розпочалася о 3-ій годині ночі. Депортованим – переважно жінкам, дітям і літнім людям, оскільки чоловіки воювали на фронті – давали на збори від кількох хвилин до пів години. Після цього їх звозили вантажівками до залізничних станцій у Бахчисараї, Джанкої та Сімферополі, а звідти переповненими, наглухо закритими вагонами відправляли на «спецпоселення» на схід – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан. Значна частина депортованих була направлена на примусові роботи до Московського вугільного тресту, до таборів фронтового резерву та до ГУЛАГу. Дорога до місць заслання тривала до трьох тижнів, і багато кримських татар померли від голоду та хвороб під час цього жахливого переїзду. Депортація кримських татар – це незагоєна рана в історії народу.

Загалом, протягом лише трьох днів з Криму було вивезено понад 190 тисяч кримських татар. Особливо трагічною була доля мешканців кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли згадали, то вивезли на баржі в море і потопили. Варто зазначити, що у 1944 році з Криму було депортовано також понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів. Депортація кримських татар – це злочин проти людяності.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Протягом першого року, до завершення Другої світової війни, від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Величезної шкоди було завдано й господарству Криму, яке втратило досвідчених працівників. Депортація кримських татар призвела до демографічної катастрофи.

Лише у 1989 році кримським татарам було дозволено повернутися на свою батьківщину. Попри це, після незаконної анексії Криму в 2014 році, російська окупаційна влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, які залишилися на півострові. У 2015 році Верховна Рада України визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду. У 2019 році депортацію кримських татар геноцидом також визнали парламенти Литви та Латвії. У 2022 році – нижня палата Парламенту Канади, у 2024 році – парламент Польщі, а також у 2024 році – парламент Естонії. Міжнародне визнання геноциду кримськотатарського народу є важливим кроком для відновлення історичної справедливості.