Створено 27 червня 2024.

До кінця 19 століття ніякі засоби не рятували людей і тварин від цієї хвороби. Кожен заражений був приречений. І тільки в 1885 році французький вчений Луї Пастер відкрив метод профілактики проти сказу. Його перший пацієнт – дев’ятирічний хлопчик, покусаний скаженою собакою, був врятований від неминучої загибелі.

Що таке сказ? 

Сказ – це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури.

Сказом частіше хворіють дикі тварини – вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди.
Збудник сказу – специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження.

Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких тварин.

За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці.

Ознаки сказу у тварин

Вони дуже різноманітні. Найбільш характерні – слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій.

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос – пропадає. Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх.

Найбільш небезпечна інша форма сказу – тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо. 

Шляхи зараження людини

• Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану.
• Також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні покриви.
• Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження.
• Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження).

При всіх подібних контактах з тваринами необхідно:

• Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом.
• Обробити рани йодною настоянкою.
• Накласти стерильну пов’язку.
• Негайно звернутися в медичний заклад.

Перебіг хвороби у людини 

Захворювання настає після інкубаційного періоду (4-6 тижнів), протягом якого вірус з місця проникнення в організм просувається до головного мозку і викликає його запалення. У деяких випадках цей період скорочується до 1-2 тижнів або збільшується до 1 року і більше.

Спочатку з’являються симптоми загального нездужання: температура, нудота, блювота, головний біль, загальна слабкість.

Поступово наростає сильне почуття тривоги, з’являється свербіж, поколювання, тянучі болі по ходу найближчих до місця укусу нервових шляхів.

Далі хвороба переходить у стадію виражених клінічних явищ. Розвивається водобоязнь – хворобливе судомне скорочення м’язів глотки і гортані при спробі пити воду, при вигляді води, при звуці води, що ллється.

Заходи профілактики та захисту від сказу 

• Суворо дотримуватися правил утримання собак, котів та інших тварин, щорічно робити їм щеплення проти сказу;
• Уникати контактів з дикими та безпритульними тваринами; роз’яснювати це дітям, щоб уникнути зараження не тільки сказом, але й іншими небезпечними захворюваннями;
• Проявляти насторогу у разі незвичної поведінки тварини або без причини агресивної поведінки будь-якої домашньої тварини і повідомляти про це Держпродспоживслужбу;
• При виявленні трупів тварин не чіпати їх, не знімати шкірку, а в обов’язковому порядку повідомити Держпродспоживслужбу;
• Не слід вбивати домашню тварину, що покусала або подряпала людину, за нею має бути встановлено 10-денне спостереження;
• У разі укусу будь-якою твариною – НЕГАЙНО звернутися до лікаря!

Щеплення від сказу – залишається поки що єдиним засобом, щодо запобігання цьому захворюванню. Курс щеплень складає всього шість ін’єкцій і передбачає їх своєчасне проведення відповідно до призначення лікаря і за певною схемою.

Ні в якому разі недопустимо самовільно перервати вакцинацію, припиняти або скорочувати курс, інакше щеплення будуть неефективні.

           Сказ це надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба, яка супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю. Щорічно від сказу в світі гинуть від 20 до 70 тисяч людей, через низьку доступність медичної допомоги та антирабічної вакцини. Рабічна інфекція або сказ реєструється на території 110 країн світу.
         Сказ – небезпечна інфекційна хвороба, на яку можуть хворіти теплокровні тварини (коти, собаки, сільськогосподарські та дикі тварини). В дикій природі сказ поширений серед лисиць, вовків, єнотів, куниць, борсуків, кажанів.

          В останні роки в Україні значно погіршилася епізоотична ситуація зі сказу. Активні вогнища природного типу цієї особливо небезпечної інфекції практично існують на всій території України. Джерелом інфекції для 60% осіб, які захворіли, послужили собаки, 10% – кішки, 3% – лисиці, 3 % – вовки та інші тварини.   Захворювання сказом є наслідком пізнього звертання покусаних осіб за медичною допомогою, порушення режиму щеплень або не завершення курсу імунізації. Частіше хворіють жителі сільських районів, більшість осіб з яких – чоловіки. Єдина можливість уникнути смерті – щеплення.    У хворих на сказ тварин змінюється поведінка. Дикі тварини втрачають страх, наближаються до людської оселі, нападають на домашніх тварин або на людей. Хворі домашні тварини можуть бути неспокійними або пригніченими, відмовляються від їжі та води, кусають, дряпають хазяїв, нападають на інших людей.  При появі скаженої тварини необхідно негайно сповістити заклади санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби.  Хворі на сказ тварини небезпечні вже до початку прояву захворювання. Тому не слід підбирати навіть здорових на вигляд бездоглядних тварин.  Збудник сказу (вірус) знаходиться в слині хворої тварини. Небезпечними можуть бути не тільки укуси, але й заслинення та подряпини. З місця пошкодження по нервовій тканині вірус просувається до головного мозку, де вражає важливі життєві центри, що призводить до загибелі.  У тварин прихований період захворювання триває 7-8 днів (у людини – до 1 року). Ось чому небезпечними можуть бути навіть здорові на вигляд тварини. Слід уникати небезпечних контактів з дикими та бездоглядними тваринами. 

         Важливо виконувати Правила утримання тварин: вигулювати собак тільки на повідках, в намордниках, у сільській місцевості – тримати на прив’язі або у вольєрах.

Пам’ятайте — запобігти сказу можна за умови виконання таких правил:

1. Всі громадяни зобов’язані щорічно щеплювати своїх собак та котів проти сказу. Утримувати собак лише на прив’язі, або у вольєрах. Категорично забороняється пастухам мати на випасі сторожових собак, не щеплених проти сказу.
2. В жодному разі не треба вбивати тварину, яка покусала людину чи тварину! Її треба тримати ізольовано і спостерігати протягом 10 днів. Про це негайно слід повідомити медичному та ветеринарному працівникові.
3.  При появі біля гурту сільськогосподарських тварин хижаків (лисиць, вовків та інших) та нанесення ними покусів тваринам необхідно терміново сповістити сільських або міського голову, ветеринарних та медичних працівників.
4. Слід пам’ятати, що кожна дика тварина, яка поводить себе незвичайно (наближається до людей, тварин, населеного пункту) є підозрілою щодо захворювання на сказ. З такої відстріляної тварини не можна знімати шкуру. Про це слід сповістити ветпрацівників.
5. Кожен випадок незвичайного поводження тварин (збудження, поїдання сторонніх предметів) потрібно перевіряти щодо захворювання на сказ. До з’ясування причин захворювання при наданні тварині лікувальної допомоги ветпрацівниками слід дотримуватися правил безпеки.
6. Слід уникати зайвого контакту з тваринами, у першу чергу це стосується дітей.

Якщо стався укус

1. Терміново (оскільки вірус втручається в організм впродовж 15 хвилин) промити рану від покусу тварини або місце, куди потрапила її слина, великою кількістю проточної води та натерти шкіру господарським милом до утворення густої мильної піни. Звернутись в медичний заклад та повністю пройти призначений курс щеплень в передбачений строк.
2. Суворо дотримуватись режиму, призначеного лікарем. Вживання будь-яких спиртних напоїв в період вакцинації категорично заборонене.

Щоб не заразитись сказом:

1. Утримуйтесь від контактів з дикими та безпритульними тваринами.
2. Виконуйте правила та норми утримання домашніх тварин і поводження з ними. Доставляйте фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин, або їх трупи, в разі, якщо тварина загинула.
3. Не вбивайте здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликайте ветеринарного лікаря.
4. Не знімайте шкуру з диких тварин при їх знаходженні.
5. У разі укусу домашньою твариною з’ясовуйте ім’я господаря та адресу. Це допоможе уникнути щеплень, так як за твариною можна встановити ветеринарний нагляд.
6. Укушені рани, подряпини негайно промийте теплою кип’яченою (або проточною) водою, бажано з милом, краї рани обробіть 70 0 спиртом чи 5% настоянкою йоду та накладіть стерильну пов’язку. Негайно зверніться за медичною допомогою до травматологічного пункту, що працює цілодобово, для проведення антирабічного щеплення чи серотерапії.
7. При пошкодженні одягу, в який була одягнута людина під час укусу, одяг обробіть гарячою праскою, і тільки після цього його можна ремонтувати.

Щорічно доставляйте на щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак.

Сказ — це гостре особливо небезпечне  вірусне захворювання  усіх теплокровних тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини  м,ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через:

• укус;
• подряпину та мікроушкодження шкіри;
• потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, збудник сказу виявлявся також у кажанів.

 Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі; в останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей, досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки,а також при трансплантації органів від померлих  від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника  є собаки та кішки. В Україні – в 50 % кішки. Близько 40% жертв укусів імовірно хворих на сказ собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває від 7 днів до 3 місяців, але може збільшуватися до 1-го  чи 3-х років, залежно від низки факторів:

• місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
• кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
• віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті зупинки роботи серця, дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

• наявні сліди від укусів;
• гризуть місце укусу;
• ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
• слабкий апетит;
• їдять неїстівне;
• слинотеча;
• блювота.

Збуджена стадія (2–3 дні):

• агресивні;
• збуджені;
• нападають;
• намагаються утекти;
• гризуть землю;
• їдять неїстівне;
• конвульсії;
• блювота;
• параліч;
• косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

• виснаження;
• повний параліч;
• смерть.

Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість за  призначення вакцини Індіраб: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні,або по іншій схемі при застосуванні іншої вакцини.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань хворого.  Його кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;тадиких м’ясоїдних тварин (пероральна імунізація шляхом розкладання у місцях їх перебування їстівних приманок з вакцинами);
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
• не торкатися диких чи безпритульних тварин;
• не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти);
• виконувати правила утримання тварин.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина як найшвидше отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом: ветеринарні фахівці, ловці собак, котів, мисливці, працівники лабораторій, які працюють з вірусом сказу тощо.

Що робити із твариною, підозрілою на сказ

Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів, у жодному разі їх не вбивати !

Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Із кінця 1990-х епіцентр сказу в європейському регіоні через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід.

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їхнього поширення. Зокрема, цього року зареєстровано два випадки захворювання серед людей (2017 — теж два, 2016 — чотири).  У 2018 році зареєстровано 1 випадок захворювання у Львівській області (на 1 випадок менше попереднього року).  Статистика укусів за 2018 рік тут.

За даними на 1.09.2018, в Україні наявна 12 981 доза антирабічного імуноглобуліну.

Завантажити інформаційні матеріали про сказ можна за посиланням.

Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Із кінця 1990-х епіцентр сказу в європейському регіоні через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід.

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їхнього поширення. Зокрема, цього року зареєстровано два випадки захворювання серед людей (2017 — теж два, 2016 — чотири).

За даними на 1.09.2018, в Україні наявна 12 981 доза антирабічного імуноглобуліну.