22 травня виповнилося 164 роки з дня перепоховання Тараса Шевченка, великого Кобзаря, на українській землі. У Самборі, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відбулася пам’ятна подія, присвячена цій важливій даті. Цей день, 22 травня, є символом повернення Тараса Шевченка на рідну землю, де він знайшов вічний спокій.

У 1861 році прах Тараса Шевченка повернувся в Україну. Здійснилося його заповітне бажання – бути похованим там, «де лани широкополі, і Дніпро, і кручі». Великого Кобзаря перепоховали на Чернечій горі, що поблизу Канева, як він і просив у своєму заповіті. Це місце стало символом національної пам’яті та пошани до поета.

Під час заходу лунали вірші Тараса Григоровича Шевченка та пісні, присвячені йому. Його творчість є невичерпним джерелом натхнення для українців. Великий Кобзар протягом багатьох років залишається символом українського духу, незламної гідності та правди. Його слова актуальні й сьогодні, надихаючи на боротьбу за свободу та справедливість. До підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку поклали квіти як знак шани та вдячності. Молитвою вшанували пам’ять великого Тараса Шевченка. Цей день є важливим нагадуванням про його внесок у розвиток української культури та національної свідомості. Шевченко є символом незламності українського народу.